залізо

КАЙДА́НИ (з'єднані між собою ланцюгом залізні кільця, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах заарештованого або в'язня, каторжника), КАЙДА́ННЯ рідше, ЛАНЦЮГИ́ (ЛАНЦЮ́Г рідше), ЛА́НЦІ (ЛА́НЕЦЬ) діал., ЛАНЦ діал., ОКО́ВИ, ПУ́ТА (ПУ́ТО) із сл. залізний, ЗАКО́ВИ (ЗАКО́ВА) заст., ЗАЛІ́ЗА (ЗАЛІ́ЗО) заст., ЗАЛІ́ЗЗЯ заст., РЕ́ТЯЗІ (РЕ́ТЯЗЬ) заст., У́ЗИ заст.; НАРУ́ЧНИКИ, КАЙДА́НКИ діал. (металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим). То не вмерлі, не убиті, Не суда просити! Ні, то люди, живі люди, В кайдани забиті. Із нор золото виносять, Щоб пельку залити Неситому! (Т. Шевченко); Хоч руки гризло нам кайдання, Але душа не знемогла (Д. Павличко); (Орися:) Геть зараз ланцюги! (Яків (Вартоломеєві):) Ти чуєш, катюго? Панночка, природжена твоя господиня, приказують заліза знять (М. Кропивницький); — Бережися жандармів, хлопче. Чуєш? Бо як скують тобі руки ланцями, тоді ти, мудрагелю, перестанеш лопотіти про цісарські гостинці (шляхи) (Д. Бедзик); І я, прикований ланцом залізним, стою Під височенною гранітною скалою (І. Франко); Мотря посміхається. Робить рух, ніби сама кладе руки в окови (Ірина Вільде); Закували коваля Єгора жандарми у залізні пута (І. Цюпа); Уже ведуть Якименка у залізнім путі (пісня); А Олексі не вийти. Він лежить у вагоні в закові, Руки й ноги в кайданах (Л. Забашта); Одним залізом за поперек його взято і до стіни ланцюгом приковано, а другі кайдани на ногах замкнуті (П. Куліш); А їм, дурням, мов по сьому й буть. І байдуже, — лиш князя Вихваляють і поклони б'ють, Аж дреньчить їх заліззя (І. Франко); На ретязі по одному У підземеллі отому Прикуті близько ми були (П. Грабовський); І за що його, святого, мордували, Во узи кували; І главу його честную Терном увінчали? (Т. Шевченко); Мабуть, немає на світі огиднішої і неприроднішої речі, аніж наручники. Вони символ неволі, насильства, тортур (В. Собко); Один з поліцаїв досить вправно накинув Яремі на руки маленькі кайданки, клацнув замком (П. Загребельний).

ЛАНЦЮ́Г (ряд металевих кілець, з'єднаних одне з одним), ЦЕП розм. рідше, ЗАЛІ́ЗО діал., ЛА́НЕЦЬ діал., ЛАНЦ діал.; РЕ́ТЯЗЬ заст. (звич. для прив'язування собак). В підвішених на ланцюгу казанах варилася баранина (З. Тулуб); Рештанти (арештанти) стали підводитись, забряжчали важким цепом (Панас Мирний); Чи спустив їх (собак) Терентій, чи самі з заліза зірвалися? (М. Стельмах); — Казала (Лук'янчиха), що якби її Марину ланцом прив'язав, то урвалася б та й пішла б на танці (Н. Кобринська); Не рвися, як собака на ретязі (приказка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. залізо — залі́зо іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. залізо — [зал’ізо] -за, м. (ў) -з'і Орфоепічний словник української мови
  3. залізо — Железо — iron — Eisen — хімічний елемент Символ Fe, ат.н. 26, ат.м. 55,847. Сріблясто-сірий, пластичний і ковкий метал. Легко окиснюється утворюючи оксиди. Електропровідний. Гірничий енциклопедичний словник
  4. залізо — -а, с. 1》 Проста речовина хімічного елемента Феруму. Блискучий, сріблястий, пластичний метал. 2》 розм. Жерсть, залізні штаби, смуги і т. ін. || збірн. Залізні вироби, конструкції, сукупність залізних предметів, машин і т. ін. || діал. Ланцюг. || заст. Кайдани. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. залізо — Залізо іржа з'їдає, а заздрість від заздрощів погибає. Заздрісний чоловік сам вкорочує собі життя, бо ніколи не має спокою від заздрощів. І залізо ржа з'їдає. Ніщо не є вічним. Іржа їсть залізо, а горе — серце. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. залізо — А, с., комп. 1. Будь-яка комп'ютерна апаратура. Ця фірма займається виключно залізом. 2. Внутрішні елементи, «начиння» комп'ютера. Я до заліза не лізу: там приєднати дисковод чи зняти вінчестер. Словник сучасного українського сленгу
  7. залізо — (-а) с. 1. муз. Тарілки на барабанній установці. БСРЖ, 181; ПСУМС, 26. 2. комп. Апаратна частина комп'ютера. БСРЖ, 181. Словник жарґонної лексики української мови
  8. залізо — Fe, хіміч. елемент з атомним числом 26; сріблястий метал; у вологому повітрі покривається іржею, в сухому — захисною плівкою окисів (пасивація); з. є гол. компонентом ядра Землі; в земній корі міститься, гол. Універсальний словник-енциклопедія
  9. залізо — як іржа́ залі́зо, зі сл. ї́сти, гри́зти, точи́ти і т. ін. Дуже сильно; весь час. — Не злюбила вона нас .. Було так і їсть як іржа залізо (Марко Вовчок); — Кавун чоловік добрий, та зате Кавуниха дуже лиха: гризе мене як іржа залізо (І. Фразеологічний словник української мови
  10. залізо — Залі́зо, -за, -зу Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. залізо — ЗАЛІ́ЗО, а, с. 1. Хімічний елемент, твердий ковкий метал сріблистого кольору, який, сполучаючись із вуглецем, утворює чавун і сталь. З усіх металів, які добуває людина, залізо має найбільше значення в нашому житті (Заг. Словник української мови в 11 томах
  12. залізо — Залізо, -за с. 1) Желѣзо. Їсть, як іржа залізо. Ном. № 2723. 2) мн. Цѣпи, оковы. На суд твій праведний прийти, в залізах руки принести. Шевч. 58. Навіть залізами ніхто не міг його зв'язати. Єв. Мр. V. 3. ум. залізце. Ном., стр. 284, № 1858. Словник української мови Грінченка