замкнути

ЗАМИКА́ТИ (закривати на замок, ключ і т. ін.), ПРИМИКА́ТИ, ЗАПИРА́ТИ розм., ЗАЧИНЯ́ТИ рідко; ЗАСУВА́ТИ (на засув); ЗАЩІПА́ТИ, ЗАЩІБА́ТИ діал., ЗАЩІ́БУВАТИ діал. (на защіпку). — Док.: замкну́ти, примкну́ти, запе́рти, зачини́ти, засу́нути, защіпну́ти, защепну́ти, защебну́ти. Я замикаю кімнату, вішаю ключ на гвіздочок біля входу, швидко збігаю вниз (М. Чабанівський); Боб злякано відходить ліворуч. Марко за ним і примикає двері (Мирослав Ірчан); — Ідіть собі, йдіть!.. — бурчав позаду сторож-дід, запираючи за школярами двері (С. Васильченко); Зачиняє (воротар) хвіртку, засуває важким засувом браму (Леся Українка); Уночі вона защіпала на защіпку двері з кухні в світлиці (Б. Грінченко); Вона урочисто виходить з хати, защібає двері і прямує вздовж села (М. Стельмах).

УВ'ЯЗНИ́ТИ (помістити у в'язницю, позбавити волі); КИ́НУТИ, ВКИ́НУТИ, ЗАМКНУ́ТИ, ПОСАДИ́ТИ розм., ПОСАДОВИ́ТИ, ЗАСАДИ́ТИ розм. (перев. із сл. в тюрму, за грати, в кримінал і т. ін.). — Недок.: ув'я́знювати, ки́дати, замика́ти, саджа́ти, заса́джувати, в'язни́ти́ рідше. Оксана опинилась за тюремними мурами. Вартові провели її у вогкий підвал і кинули в одиночку (В. Кучер); То бурду принесуть (до тюремної камери), то когось свіженького вкинуть (Ю. Збанацький); Саджали його не раз у кримінал (В. Стефаник); Їх позабивали в кайдани й посадили в тюрму (І. Нечуй-Левицький); Він ніяк не відступає і не хотів відступити від своєї думки засадити Оксану в острог (Л. Яновська); Урядники панів в'язнили, що революцію чинили (І. Франко).