замкнути
замкнути 1. зачинити, закрити (ср, ст): Я сказав: “Іншим разом”, – і замкнув за собою двері. Цим замкненням дверей я хочу підкреслити, що між мною і Маринкою нічого не було і наш стосунок був цілком товариський (Тарнавський З.); Пан-отці посідали за стіл, а мій неоціненний пан інструктор тим часом замкнув вікно і щільно засунув фіранки (Керницький)||затворити
◊ замкнути бра́му → брама
◊ замкнути бу́зю → бузя
◊ замкнути ка́нал → канал
◊ замкну́ти куфе́рок → куферок
◊ замкну́ти мина́шку → минашка
◊ замкну́ти пи́сок → писок
●замкни́ си ка́нал, най ти не смерди́ть → канал
2. заплющити (очі)(ст): Ми з чоловіком до ранку ока не замкнули, така неприємність у нашім домі (Вільде)||затворити
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замкнути — (двері): зачинити, причинити [IV] Словник з творів Івана Франка
- замкнути — замкну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- замкнути — Замкну́ти, замика́ти. 1. Закрити, затулити, стулити, заплющити (очі). Молода гуляла з дружбою Михайлом і замкнула очі. Чому?.. Чому?.. Хто замикає очі, коли має його перед собою? (Коб., Земля, 234); ● Замкнути очі — померти. Українська літературна мова на Буковині
- замкнути — див. замикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замкнути — заплю́щувати (рідше закрива́ти, замика́ти і т. ін.) / заплю́щити (рідше закри́ти, замкну́ти і т. ін.) о́чі. 1. на що. Навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось. Фразеологічний словник української мови
- замкнути — ЗАМИКА́ТИ (закривати на замок, ключ і т. ін.), ПРИМИКА́ТИ, ЗАПИРА́ТИ розм., ЗАЧИНЯ́ТИ рідко; ЗАСУВА́ТИ (на засув); ЗАЩІПА́ТИ, ЗАЩІБА́ТИ діал., ЗАЩІ́БУВАТИ діал. (на защіпку). — Док. Словник синонімів української мови
- замкнути — Замкну́ти, -кну́, -кне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- замкнути — ЗАМКНУ́ТИ див. замика́ти. Словник української мови в 11 томах
- замкнути — Замкнути, -ся см. замикати, -ся. Словник української мови Грінченка