1. Словник синонімів української мови

заможний

БАГА́ТИЙ (який володіє великими матеріальними цінностями), МАЄ́ТНИЙ рідше, ІМУ́ЩИЙ книжн., заст., МО́ЖНИЙ заст., СИ́ТИЙ перев. мн., зневажл.; ГРОШОВИ́ТИЙ (який має значні грошові нагромадження). — Може, й з нами не схоче знатись (князь), бо дуже багатий. В його сіл та міст на Волині й не злічити (І. Нечуй-Левицький); Брати Калиновичі — заможні, ба навіть дуже маєтні люди (І. Франко); Бронко відчув, як здіймається в ньому невгамовна зненависть до тих — ситих, імущих (Ірина Вільде); Він був можний, мав силу грошей, ручкався з гоноровитими панами і вчив сина німецької мови (Н. Рибак); Нехай буде (жінка) заміжня й безземельна, лиш аби грошовита (Л. Мартович). — Пор. замо́жний.

ЗАМО́ЖНИЙ (який живе в достатку, має достатки), ЗАБЕЗПЕ́ЧЕНИЙ, СТАТЕ́ЧНИЙ, БАГАТЕ́НЬКИЙ розм., ДОСТА́ТНІЙ діал., МАЮ́ЧИЙ рідко; ХАЗЯ́ЙСЬКИЙ (про дітей заможних батьків). Хоча батько її був заможною людиною, але достатки їм приносили не наймити, а тютюн — бакун і турецький гостролист.., біля яких змалечку вчилися ходити діти (М. Стельмах); Так стало Чіпці весело, немов справді земля вже його, і він вертається додому забезпечений (Панас Мирний); Не шанували нікого вони із людей.., Хто б не зайшов до них — злидень який чи людина статечна (переклад Бориса Тена); Особливо галасували багатенькі слободяни... (А. Шиян); На все достатній, а на лихо не жаден (прислів'я); А що би то було, якби я був учений та й маючий господар? (Лесь Мартович). — Пор. 1. бага́тий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заможний — замо́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. заможний — див. багатий Словник синонімів Вусика
  3. заможний — Який володіє значними матеріальними цінностями, має велике майно; який характеризується достатком; багатий. Вж. зі сл.: господар, двір, дім, жених, купець, народ, ремісник, селянин, хлібороб, чоловік, земля, країна, людина, родина, сім’я, життя, село. Літературне слововживання
  4. заможний — Багатий, з достатком, грошовитий, забезпечений, маєтний, кн. імущий, маючий; ФР. хазяйський <н. хазяйський двір>; пр. ЗАМОЖНО як у Бога за дверима. Словник синонімів Караванського
  5. заможний — [заможнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. заможний — -а, -е. Який володіє значними матеріальними цінностями, має велике майно; багатий. || Який характеризується достатком. || у знач. ім. заможний, -ного, ч.; заможна, -ної, ж. Людина зі значними достатками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. заможний — Замо́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. заможний — ЗАМО́ЖНИЙ, а, е. Який володіє значними матеріальними цінностями, має велике майно; багатий. Був у нас чоловік, Степан Хоменко. Чоловік заможний; у його й хатина добра, і садочок, і пари три волів, і коні, і овечат трохи (Дн. Чайка, Тв. Словник української мови в 11 томах
  9. заможний — Заможний, -а, -е Зажиточный, состоятельный. Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб. МВ. ІІ. 75. Зізвав к собі панів вельможних, старих, чиновних і заможних. Котл. Ен. IV. 49. ум. заможненький. Заможненька була дівчина. Г. Барв. 449. Словник української мови Грінченка