заможний

Який володіє значними матеріальними цінностями, має велике майно; який характеризується достатком; багатий. Вж. зі сл.: господар, двір, дім, жених, купець, народ, ремісник, селянин, хлібороб, чоловік, земля, країна, людина, родина, сім’я, життя, село.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

заможний — замо́жний прикметник Орфографічний словник української мови
заможний — див. багатий Словник синонімів Вусика
заможний — Багатий, з достатком, грошовитий, забезпечений, маєтний, кн. імущий, маючий; ФР. хазяйський <н. хазяйський двір>; пр. ЗАМОЖНО як у Бога за дверима. Словник синонімів Караванського
заможний — [заможнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
заможний — -а, -е. Який володіє значними матеріальними цінностями, має велике майно; багатий. || Який характеризується достатком. || у знач. ім. заможний, -ного, ч.; заможна, -ної, ж. Людина зі значними достатками. Великий тлумачний словник сучасної мови
заможний — БАГА́ТИЙ (який володіє великими матеріальними цінностями), МАЄ́ТНИЙ рідше, ІМУ́ЩИЙ книжн., заст., МО́ЖНИЙ заст., СИ́ТИЙ перев. мн., зневажл.; ГРОШОВИ́ТИЙ (який має значні грошові нагромадження). — Може, й з нами не схоче знатись (князь), бо дуже багатий. Словник синонімів української мови
заможний — Замо́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
заможний — ЗАМО́ЖНИЙ, а, е. Який володіє значними матеріальними цінностями, має велике майно; багатий. Був у нас чоловік, Степан Хоменко. Чоловік заможний; у його й хатина добра, і садочок, і пари три волів, і коні, і овечат трохи (Дн. Чайка, Тв. Словник української мови в 11 томах
заможний — Заможний, -а, -е Зажиточный, состоятельный. Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб. МВ. ІІ. 75. Зізвав к собі панів вельможних, старих, чиновних і заможних. Котл. Ен. IV. 49. ум. заможненький. Заможненька була дівчина. Г. Барв. 449. Словник української мови Грінченка