1. Словник синонімів української мови

замітка

ЗА́ПИСИ мн. (ЗА́ПИС одн.) (щось зафіксоване, занотоване на папері для пам'яті), НОТА́ТКИ мн. (НОТА́ТКА одн.), ЗАМІ́ТКИ мн. (ЗАМІ́ТКА одн.), ПОМІ́ТКИ мн. (ПОМІ́ТКА одн.). Професор перегортав її, читав якісь записи, зроблені олівцем на полях (В. Кучер); Наприкінці взяла слово сива дама, яка весь час робила якісь нотатки (О. Донченко); Його (Івана Вишенського) замітки короткі і сухі: але сучасна етнографія допомагає відновити.. картини і образи, що виникли в спогадах афонського ченця (О. Білецький); Давид сидів кінець стола, рився в книжках і виписував якісь цифри, помітки на клаптиках паперу (А. Головко).

КОРЕСПОНДЕ́НЦІЯ (повідомлення, надіслані кореспондентом до газети, журналу тощо); ДО́ПИС (стаття, повідомлення про щось, написані для газети, журналу тощо кореспондентом або читачем); ЗАМІ́ТКА (невелика стаття, повідомлення в газеті, журналі тощо). Вона.. помістить кореспонденцію в місцевій газеті (І. Нечуй-Левицький); Відчувши, що вже стомилися, перегорнув (Давид) газету, одкрив сторінку "Селянське життя". Це були коротенькі дописи сількорівські (А. Головко); Стаття на промислову тему, дві інформації про підготовку до сівби, замітка про художню самодіяльність — ось і весь доробок за перший місяць роботи молодого кореспондента Кошика (П. Автомонов).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замітка — замі́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. замітка — [зам’ітка] -ткие, д. і м. -м'іц':і, р. мн. -ток Орфоепічний словник української мови
  3. замітка — -и, ж. 1》 Короткий запис, зроблений з метою зберегти в пам'яті якесь спостереження, думку і т. ін. || Невелика стаття, повідомлення в газеті, журналі, збірнику. Брати на замітку — а) (кого) брати під особливий нагляд; б) (що) брати до уваги. 2》 заст. Зауваження, висловлене вголос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. замітка — див. нотатка, примітка, помітка, ремарка, футнот, причинок хохл. (заметка) заувага Словник чужослів Павло Штепа
  5. замітка — ЗАМІ́ТКА, и, ж. 1. Короткий запис, зроблений з метою зберегти в пам’яті якесь спостереження, думку і т. ін. Його [Івана Вишенського] замітки короткі й сухі: але сучасна етнографія допомагає відновити — хоча б приблизно — картини і образи... Словник української мови в 11 томах
  6. замітка — Замітка, -ки ж. 1) Замѣтка. 2) — давати. Давать понять. Кішку б'ють, невістці на замітку дають. Ном. № 3901. 3) брати на замітку. Принимать къ свѣдѣнію. Словник української мови Грінченка