Значення в інших словниках

  1. замітка — -и, ж. 1》 Короткий запис, зроблений з метою зберегти в пам'яті якесь спостереження, думку і т. ін. || Невелика стаття, повідомлення в газеті, журналі, збірнику. Брати на замітку — а) (кого) брати під особливий нагляд; б) (що) брати до уваги. 2》 заст. Зауваження, висловлене вголос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. замітка — замі́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. замітка — ЗА́ПИСИ мн. (ЗА́ПИС одн.) (щось зафіксоване, занотоване на папері для пам'яті), НОТА́ТКИ мн. (НОТА́ТКА одн.), ЗАМІ́ТКИ мн. (ЗАМІ́ТКА одн.), ПОМІ́ТКИ мн. (ПОМІ́ТКА одн.). Професор перегортав її, читав якісь записи, зроблені олівцем на полях (В. Словник синонімів української мови
  4. замітка — [зам’ітка] -ткие, д. і м. -м'іц':і, р. мн. -ток Орфоепічний словник української мови
  5. замітка — ЗАМІ́ТКА, и, ж. 1. Короткий запис, зроблений з метою зберегти в пам’яті якесь спостереження, думку і т. ін. Його [Івана Вишенського] замітки короткі й сухі: але сучасна етнографія допомагає відновити — хоча б приблизно — картини і образи... Словник української мови в 11 томах
  6. замітка — Замітка, -ки ж. 1) Замѣтка. 2) — давати. Давать понять. Кішку б'ють, невістці на замітку дають. Ном. № 3901. 3) брати на замітку. Принимать къ свѣдѣнію. Словник української мови Грінченка