запевнення
ГАРА́НТІЯ (умови, що забезпечують успіх чого-небудь; зобов'язання в чому-небудь), ЗАПЕ́ВНЕННЯ, ЗАПОРУ́КА, ПОРУ́КА, ЗАРУ́КА розм., ПОРУ́ЧНИЦТВО розм.; РЕ́ВЕРС книжн. (письмова). Видавництво краще було б вести на товариські гроші,.. була б якась гарантія права всього товариства (Леся Українка); Ніхто не повинен стати до роботи, доки адміністрація не задовольнить наших вимог, доки не дасть запевнення, що за страйк нікого не віддадуть до рук поліції, нікого не звільнять (П. Панч); — Чи годен ти мені дати запоруку, що я буду з тобою щаслива..? (О. Кобилянська); Ніхто тобі векселя не підпише, коли ти безземельний; і порука твоя нікому не потрібна (М. Томчаній); Буду важить, вірить буду, Не ждучи зарук з небес; Занесе нас тільки чудо у прекрасний край чудес (переклад М. Лукаша).
Значення в інших словниках
- запевнення — запе́внення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- запевнення — [запеўнеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
- запевнення — -я, с. 1》 Дія за знач. запевнити 1). 2》 Твердження, висловлене з метою переконати кого-небудь у чомусь. || Усна або письмова заява, що містить зобов'язання або намір виконати, здійснити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запевнення — Запе́внення, -ння; -пе́внення, -пе́внень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- запевнення — ЗАПЕ́ВНЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. запе́внити 1. Найчастішою темою для розмов були обопільні запевнення, що вони страшенно кохають одно одного (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 202). 2. Твердження, висловлене з метою переконати кого-небудь у чомусь. Словник української мови в 11 томах
- запевнення — рос. заверение скріплена печаткою і підписом або усна обіцянка виконати певну роботу. Eкономічна енциклопедія