заповітний
ДОРОГИ́Й (який викликає високі почуття, близький серцю, необхідний), МИ́ЛИЙ, РІ́ДНИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЗАПОВІ́ТНИЙ, ЗАВІ́ТНИЙ рідше, ДОРОГОЦІ́ННИЙ підсил., СВЯЩЕ́ННИЙ підсил., СВЯТИ́Й підсил. Хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю (М. Коцюбинський); Кожен бачив.. молодую молодицю, що безмовно сиділа, наче стративши таки дощенту усе дороге та любе (Марко Вовчок); Тут, надворі, я зараз почувався вільніше, мене ніщо не сковувало, я був наодинці з собою, й мені була рідна й дорога моя воля (Є. Гуцало); Перечитуючи знову заповітний лист, вона ніби торкнулась серцем джерела, яке виповнило його по вінце дивним почуттям (Н. Рибак); — Кожда громада має свої дорогоцінні установи і порядки, породжені потребами (І. Франко); Тася заздрила подругам, знайомим, усім людям, для яких слово "мати" було священним (Л. Дмитерко); Є хіба святіше слово — мати? Чи людина, що рідніш бува? (Я. Шпорта).
Значення в інших словниках
- заповітний — (- бажання) омріяний, вимріяний, виношений у серці; (- річ) найдорожчий, найцінніший, ур. священний; (- мрії) таємний, потаємний, прихований; (день) довгожданий, очікуваний. Словник синонімів Караванського
- заповітний — [запоув’ітнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- заповітний — -а, -е. 1》 Найдорожчий для кого-небудь у зв'язку з його задумами, спогадами і т. ін. || Який дуже ціниться, бережеться. || Таємний, прихований (про думки, мрії). || До якого прагнуть, про якого мріють. || Улюблений. 2》 Пов'язаний з якоюсь пам'ятною подією. 3》 Стос. до заповіту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заповітний — запові́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- заповітний — ЗАПОВІ́ТНИЙ, а, е. 1. Найдорожчий для кого-небудь у зв’язку з його задумами, спогадами і т. ін. Коли ми вимовляємо слова — Пушкін і Шевченко, то називаємо імена людей... Словник української мови в 11 томах