зараз

ВІДРА́ЗУ (у той же час, дуже швидко після чогось), ЗРА́ЗУ (ІЗРА́ЗУ), ЗА́РАЗ, ЗА́РАЗ ЖЕ, МОМЕНТА́ЛЬНО, НЕГА́ЙНО, ПРОЖО́ГОМ (ПРОЖО́ГА рідше), ПРЯ́МО, НАРА́З, В ОДИ́Н РАЗ, ТУТ ЖЕ, ПРИТЬМО́М (ПРИТЬМА́) розм. Залишившись із Тимком наодинці, дівчина відразу перемінилася: із балакучої та веселої зробилася мовчазна і насторожена (Григорій Тютюнник); Задзеленчав дзвінок, шкільне подвір'я одразу спорожніло (О. Гончар); Вони обнялися, тітка Меланка з мамою, почоломкались, а потім зразу ж і заплакали (Є. Гуцало); Іноді шум цей немовби притихав, але ж ізразу відновлювався з новою силою (П. Тичина); Як тільки смеркне, то де тільки ходить товаряка коло лісу, зараз з чагарника десь візьметься вовк та й душить худобу (І. Нечуй-Левицький); Моментально я спинився на кілька метрів позаду шаланди, що пішла як скажена від попутного вітру (Ю. Яновський); Прийшли, взяли сіромаху Та й повезли з дому Пройдисвіта, волоцюгу ... Прямо до прийому (Т. Шевченко); Кров шугнула до голови й нараз відхлинула (В. Козаченко); — Хіба в земстві не ті люди, що й були? .. Хіба вони в один раз перемінилися (Панас Мирний); Промінь надії раптом засвітився в полковничих очах, але тут же згас (О. Довженко); Вони не бачили того, що трапилося на льоду. Почувся тріск, зойк. Притьмом обернулись (Ю. Збанацький).

ВІДРА́ЗУ (з самого початку, з першого разу; на перших порах), ЗРА́ЗУ (ІЗРА́ЗУ), СПОЧА́ТКУ, СПЕ́РШУ, СПЕРШ, СПЕ́РШЕ діал., ЗА́РАЗ розм. Галина відразу пізнає запале, гостроносе, в хворобливих рум'янцях обличчя Григорія (М. Стельмах); Роман зразу пристав душею до тих книжок, любив їх читати (І. Нечуй-Левицький); Та буде сором, пане-брате, Коли б ти Солов'я ізразу не пізнав (Є. Гребінка); Треба було бачити, як молодо брався він спочатку за роботу (Г. Хоткевич); Славгородці навіть не впізнавали спершу самі себе, немов всі переродились (С. Васильченко); Злодій злодія зараз пізнає (прислів'я).

НЕЗАБА́РОМ (через деякий час), НЕВДО́ВЗІ, СКО́РО, ЗА́РАЗ підсил., НЕБА́ВОМ розм.; ОСЬ підсил. розм., ОСЬ-О́СЬ підсил. розм., ОТ-О́Т підсил. розм. (через короткий час). Маруся побігла на місто і незабаром вернулась з провізією (І. Нечуй-Левицький); Невдовзі осінь, а там і зима і сніг (О. Гуреїв); Скоро прийде весна (В. Сосюра); Тимко схопився і побіг уперед і скоро змішався із тими, що бігли з горбів (Григорій Тютюнник); І здається: зараз гість прибуде Із далеких та ясних країв (М. Рильський); Вже підростуть небавом діти (М. Рильський); Вона все дожидала господині, що ось же над'їде і візьме її з собою (Панас Мирний); Ось-ось земля покличе сівачів у поле (О. Гончар); Вітер віяв легенький, і здавалося, що він от-от вщухне (М. Трублаїні).

СЬОГО́ДНІ (про день), НИ́НІ, НИ́НЬКИ розм., ЗА́РАЗ.

ТЕПЕ́Р (у даний час, у момент висловлювання; у сучасний мовцеві період), ЗА́РАЗ, ОТЕПЕ́Р підсил. розм., ТЕПЕ́РА розм., ТЕПЕ́РЕЧКИ (ТЕПЕ́РЕНЬКИ) розм., ОТЕПЕ́РЕЧКИ (ОТЕПЕ́РЕНЬКИ) підсил. розм., ОТТЕПЕ́Р заст., ОТТЕПЕ́РЕЧКИ заст., ТЕПЕ́РКИ (ТЕПЕ́РКА) діал., НАТЕПЕ́Р діал.; СЬОГО́ДНІ, НИ́НІ, НИ́НЬКИ розм. (у наш час, у сучасний період). (Люцій:) Я вірю, що як не тепер, то згодом, а правда виявиться всім їм навіч (Леся Українка); Ми в човні з тобою знову на Дніпрі. І тече ласкава мрійна хвиль габа, ой, колись кривава, зараз — голуба (В. Сосюра); — Отепер, — сказав Ковальчук, — ти ще дужче на батька схожий... (С. Журахович); А на сон теперечки завжди тягне. Бо недоїдаєш (В. Дрозд); — Що ж тепереньки робити? — мов не чув, питає голова в писаря (Панас Мирний); — Заживу. Отеперечки заживу, — гомонів він сам до себе (Григорій Тютюнник); — Оттепер буде чим токову куряву 'бмітати (Ганна Барвінок); — Сніг з градом випав та ще й чималий. Оттеперечки поїдемо на влови на санках! (І. Нечуй-Левицький); Літа мої проминули, Як дощова хмара, А теперки надо мною Якась Божа кара (пісня); — Ну, теперка пиши пропало (М. Олійник); — Ну, досить натепер того ходу, — сказала пані, — буде ще час і по обіді (І. Франко); Деякі з них (народів) ще за нашої пам'яті не мали навіть свого письма — сьогодні вони творять свою літературу, свою культуру (М. Рильський); — Хто ж це, діду, ниньки розучується жати? — Та хоча б і я, — зажурився старий (М. Стельмах).