1. Словник синонімів української мови

зарік

ОБІЦЯ́НКА (добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь), СЛО́ВО, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІЩА́ННЯ заст. розм., ПРИРЕ́ЧЕННЯ діал.; ОБІ́Т книжн., ЗАВІ́Т рідше, ОБРІ́К заст. (перев. урочиста, релігійного характеру); ЗАРІ́К (ЗАРО́К) розм. (перев. обіцянка не робити чого-небудь). Людина щира й пряма, Матвеєв ненавидів безпідставні обіцянки й удавані розради (З. Тулуб); — Чи слова свого давнього не забули? — допитуються і Сердюк, і Сердючиха. — Ми не пани, слова свого не ламаємо (М. Стельмах); Обітницями не радуйся (прислів'я); Схвильований і радісний, ..він.. складав урочисто обіщання товариству на вірність (С. Васильченко); Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимові (І. Франко); (Лесь:) Ми справимо весілля. (Марилька:) Вже пізно, Лесю Юровичу, пізно. Бо я дала монашества обіт (Л. Забашта); — От що, — сказав він мнучись, — не забувай свого завіту: мене не стане — помолитися за мене! (Панас Мирний); — Благословить тебе Господь! — рече тоді чернець. — Якби ти хотів, ти міг би блудувати з більшою свободою, ніж ми і тії, що оброком обреклися (переклад М. Лукаша); Він тепер постився і дав зарік мовчати (М. Коцюбинський). — Пор. прися́га.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зарік — Обітниця, присяга, обіцянка; (дія) зарікання; сов. зарок. Словник синонімів Караванського
  2. зарік — див. клятва Словник синонімів Вусика
  3. зарік — зарок, -року, ч., розм. Клятва, обіцянка не робити чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зарік — зарі́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  5. зарік — положи́ти зарі́к. Поклястися, взяти на себе який-небудь обов’язок. Настя положила зарік якнайчастіше навідуватися до хрещениці (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
  6. зарік — Зарі́к, -ро́ку, -кові, в -ро́ці; -ро́ки; -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зарік — ЗАРІ́К, ЗАРО́К, ро́ку, ч., розм. Клятва, обіцянка не робити чого-небудь. З похмілля Клим недуж валявся, І дав собі зарік, Що він не буде брать горілки в рот вовік (Бор., Тв., 1957, 153); Він тепер постив і дав зарік мовчати (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. зарік — Зарік, -року м. Зарокъ, обѣтъ. Зарік положив не женитись. Г. Барв. 14. Словник української мови Грінченка