зарість

ЗА́РОСТІ мн. (кущі або інша рослинність, що дуже розрослась, густо вкриваючи поверхню), ЗА́РОСЛІ мн., ЗА́ПУСТ розм.; ГУЩА́ВИНА, ГУЩИНА́, ГУ́ЩА, ГУЩА́ВІНЬ розм., ГУ́ЩАВА діал., ГУЩА́К рідко (місце, де кущі і т. ін. ростуть дуже густо). Зграя диких качок, швидко махаючи крилами, пролетіла над заростями верболозу і плюхнула в теплу воду (В. Москалець); Діставши з зарослів татарського зілля заздалегідь приховані весла, Прохор одв'язав човна (А. Шиян); Рекрути — і ті всякчас ховались Поміж коноплями, коли за ними гнались, У лісі, в запустах, у пущах вікових (переклад М. Рильського); Од часу до часу він спуджував дичину, що або з хуркотом звивалась у повітря, або з плескотом зникала в гущавину очерету (О. Досвітній); Часом їй доводилось продиратись через таку гущину, що вона ледве пролазила поміж жовтими стінами (очерету) (М. Коцюбинський); Шепче присмерк бананових дерев. Все ближче плеще гуща трав (М. Бажан); Посплигувавши з машини, ми мерщій кидаємося в гущавінь, очеретиння тріщить у нас під ногами, а ми все ліземо (О. Гончар); І щасливий я, поки гублюся Без доріжки в гущаві рясній (І. Франко); То схиляючись, то поповзом він залазить у такі гущаки, де й лис не пройде (П. Колесник). — Пор. 1. ха́щі.

ХА́ЩІ мн. (густий непрохідний ліс, чагарник тощо), ХА́ЩА, НЕ́ТРІ мн., НЕ́ТРИЩА мн., ГЛУШИНА́, ДЕ́БРІ мн., ГЛУШ рідше, ГЛУХОМА́НЬ розм., ХАЩИНА́ діал., БЕ́ЗСЛИХИ мн. діал., ШАЛИНА́ діал. Що далі, то все.. вищі сосни, дикіші хащі (Г. Хоткевич); Звернув (Кудря) коня з дороги в найгустішу хащу дубових кущів і випріг (І. Ле); Мовчки пробиралася половецька дружина непрохідними нетрями, дебрями (І. Франко); Вперше бачу такі тернові нетрища (О. Копиленко); Загін ледве перебрався через ярок і потрапив у таку дику глушину, що офіцер спинив коня і озирнувся (О. Донченко); У глуш залазила (дівчинка) густу, грибочки там знаходила (Н. Забіла); Гучне ревище згойднуло соснові верховіття, погнало в лісову глухомань волохаті тумани (Ю. Бедзик); Безлюдна й глуха місцевість. Тихо зітхають непролазні хащини, жарко парують вологі скелі (П. Воронько); Там, по суворих диких верхах, десь в безводах, в безслихах гніздиться всяка мара, ворожа сила, з якою тяжко боротись (М. Коцюбинський); Повів його у лісі не стежками, а шалиною (Словник Б. Грінченка); Вітерець.. розпанахав тишу і подався шалиною, розбуркуючи сонну птицю (Григір Тютюнник). — Пор. за́рості.