1. Словник синонімів української мови

затока

ЗА́ВОДЬ (невелика тиха затока або мілке місце на річці, озері), ЗАТО́Н, ПОКА́Л діал. В тому місці, де обвалився берег, утворилась тиха заводь, затінена старезною вербою (П. Колесник); По самому дну урочища блискоче вода, зайшовши із штучного моря й створивши тут, у колись похмурім яру, тихий сяючий затон (О. Гончар); От-от надійде час вечірнього качиного льоту. Михайло Іванович хвилюється: — Хоч би встигнути підскочити до якого-небудь покалу... (М. Рильський). — Пор. зато́ка.

ЗАТО́КА (частина водного простору, що вдається в сушу); БУ́ХТА (невелика глибока морська затока); ЛАГУ́НА (неглибока морська затока); ГУБА́ (перев. на півночі: морська затока разом з гирлом річки, що впадає в неї); ЛИМА́Н (затока з морською водою в гирлі річки); САГА́ (річкова затока); ФІО́РД (довга й вузька морська затока з високими стрімкими берегами, звичайно на півночі); ЛУКОМО́Р'Я поет. рідко (морська затока). Широкий та чистий тут Дніпро.. Море близько, і він тече повільно, величаво, розливаючись безліччю рукавів, застоюючись у лиманах, затоках, омиваючи плавні (О. Гончар); Біля берегів Європи багато бухт (невеликих заток), захищених від морських хвиль і зручних для стоянки суден (з підручника); Венеція розташована в одній з лагун Адріатичного моря (з підручника); Початок Об бере в горах Алтаю.. Вона впадає в широку губу (затоку) Карського моря (з підручника); Степ маревіє на південь, а край нього на обрії ракетним сліпучим металом блищить смужка моря, морський лиман (О. Гончар); Дзвенять річки, несуться крижні в лозах, Глибокі саги рибою кишать (І. Вирган); Край лукомор'я дуб зелений (переклад М. Терещенка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затока — Зато́ка: — сковзьке місце на дорозі, де заточуються сани [2;XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. Затока — Зато́ка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. затока — Бухта, (серед скель) фйорд; (як порт) гавань; (у гирлі річки) лиман; (відтята пересипом) лягуна; (на річці) сага, заводь, затін; пор. ЗАВОДОК. Словник синонімів Караванського
  4. затока — [затока] -кие, д. і м. -оц'і Орфоепічний словник української мови
  5. затока — I з`атока-и, ж., діал. Слизький схил, боковий спад дороги, куди сповзають сани. II зат`ока-и, ж. Частина океану, моря, озера, річки, що врізається в суходіл; бухта. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. затока — Прибережна частина моря, відділена від нього косою; частина океану, моря або озера, що врізається в материк. Універсальний словник-енциклопедія
  7. затока — Зато́ка, -ки, -ці; зато́ки, -то́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. затока — ЗА́ТОКА, и, ж., діал. Слизький схил, боковий спад дороги, куди сповзають сани. Конята вкрились піною.. Та хоч як мучаться, саней не рушать з затоки й на п’ядь (Фр., XIII, 1954, 36). Словник української мови в 11 томах
  9. затока — Затока, -ки ж. 1) Заливъ. За селом блищать течії, затоки й озера Мжі. Стор. І. 90. 2) Скользкое мѣсто на дорогѣ, гдѣ закатываются сани. Канев. у. Біда, як прийдеться їхати нашими дринджолами, що все забігають в затоки. О. 1862. IV. 92. Словник української мови Грінченка