затока

Значення в інших словниках

1. затока — Зато́ка: — сковзьке місце на дорозі, де заточуються сани [2;XIII] Словник з творів Івана Франка
2. Затока — Зато́ка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
3. затока — Бухта, (серед скель) фйорд; (як порт) гавань; (у гирлі річки) лиман; (відтята пересипом) лягуна; (на річці) сага, заводь, затін; пор. ЗАВОДОК. Словник синонімів Караванського
4. затока — [затока] -кие, д. і м. -оц'і Орфоепічний словник української мови
5. затока — I з`атока-и, ж., діал. Слизький схил, боковий спад дороги, куди сповзають сани. II зат`ока-и, ж. Частина океану, моря, озера, річки, що врізається в суходіл; бухта. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. затока — ЗА́ВОДЬ (невелика тиха затока або мілке місце на річці, озері), ЗАТО́Н, ПОКА́Л діал. В тому місці, де обвалився берег, утворилась тиха заводь, затінена старезною вербою (П. Словник синонімів української мови
7. затока — Зато́ка, -ки, -ці; зато́ки, -то́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. затока — ЗА́ТОКА, и, ж., діал. Слизький схил, боковий спад дороги, куди сповзають сани. Конята вкрились піною.. Та хоч як мучаться, саней не рушать з затоки й на п’ядь (Фр., XIII, 1954, 36). Словник української мови в 11 томах
9. затока — Затока, -ки ж. 1) Заливъ. За селом блищать течії, затоки й озера Мжі. Стор. І. 90. 2) Скользкое мѣсто на дорогѣ, гдѣ закатываются сани. Канев. у. Біда, як прийдеться їхати нашими дринджолами, що все забігають в затоки. О. 1862. IV. 92. Словник української мови Грінченка