1. Словник української мови в 11 томах

затока

ЗА́ТОКА, и, ж., діал. Слизький схил, боковий спад дороги, куди сповзають сани.

Конята вкрились піною.. Та хоч як мучаться, саней не рушать з затоки й на п’ядь (Фр., XIII, 1954, 36).

Іти́ (піти́) в за́токи (в за́току) — сповзати на слизький схил, боковий спад дороги.

Дорога була слизька, і сани йшли в затоки (Коцюб., І, 1955, 80);

На з’їзді з старого, розхитаного містка через Багачку Юркові сани пішли в затоку і мало не перекинулись у річку (Мушк., Чорний хліб, 1960, 124).

ЗАТО́КА, и, ж. Частина океану, моря, озера, річки що вдається в сушу; бухта.

Човники на веслах і на парусах снувались по затоці (Л. Укр., III, 1952, 611);

Море близько, і він [Дніпро] тече повільно, величаво, розливаючись безліччю рукавів, застоюючись в лиманах, затоках (Гончар, Таврія.., 1957, 656);

Балтійське море біля берегів СРСР утворює дві затоки: Фінську і Ризьку (Фіз. геогр., 7, 1957, 18);

*Образно. Вона придивлялася до кожної зморшки під очима Миколи і до сплутаного чуба, що вже рідішав між двома глибокими затоками лоба (Коп., Тв., 1955, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затока — Зато́ка: — сковзьке місце на дорозі, де заточуються сани [2;XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. Затока — Зато́ка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. затока — Бухта, (серед скель) фйорд; (як порт) гавань; (у гирлі річки) лиман; (відтята пересипом) лягуна; (на річці) сага, заводь, затін; пор. ЗАВОДОК. Словник синонімів Караванського
  4. затока — [затока] -кие, д. і м. -оц'і Орфоепічний словник української мови
  5. затока — I з`атока-и, ж., діал. Слизький схил, боковий спад дороги, куди сповзають сани. II зат`ока-и, ж. Частина океану, моря, озера, річки, що врізається в суходіл; бухта. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. затока — Прибережна частина моря, відділена від нього косою; частина океану, моря або озера, що врізається в материк. Універсальний словник-енциклопедія
  7. затока — ЗА́ВОДЬ (невелика тиха затока або мілке місце на річці, озері), ЗАТО́Н, ПОКА́Л діал. В тому місці, де обвалився берег, утворилась тиха заводь, затінена старезною вербою (П. Словник синонімів української мови
  8. затока — Зато́ка, -ки, -ці; зато́ки, -то́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. затока — Затока, -ки ж. 1) Заливъ. За селом блищать течії, затоки й озера Мжі. Стор. І. 90. 2) Скользкое мѣсто на дорогѣ, гдѣ закатываются сани. Канев. у. Біда, як прийдеться їхати нашими дринджолами, що все забігають в затоки. О. 1862. IV. 92. Словник української мови Грінченка