затримувати

АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм. (вислідивши, розшукавши, піддати арештові швидко, раптово). — Недок.: арешто́вувати, заарешто́вувати, забира́ти, бра́ти, затри́мувати, заде́ржувати, лови́ти, хапа́ти. Його.. арештували й відправили до повітового міста (А. Шиян); Самболотський заарештував Клима як заколотника і відправив до поліцейської дільниці (В. Логвиненко); — Де ти волочишся? — Де ж? На вулиці. Дивився, як вели Марка Гущу... наїхали й забрали (М. Коцюбинський); — І знаєш кого взяли тої ночі в Здориковій хаті? Григорія Нестеренка (І. Ле); Кількох маскарадників пощастило затримати і посадити у карцер (Ю. Смолич); Христя.. розпитувала Грицька: що їм казали, про віщо розпитували, як задержали? (Панас Мирний); — Данькові розкажи про мене.. Передай, що бачила мене й мою розвідку. Тільки скажи, що однаково їм мене не піймати (О. Гончар); Вже майже рік лютує юнак, і нездібні вороги зловити його (М. Хвильовий); Приходить старий.. сусіда дуже збентежений і каже дітям, що їх батька схопили в храмі (Леся Українка); Аж на десяту ніч добрався до якоїсь маленької станції... Там і злапали мене жандарми (Є. Кравченко).

ЗАТРИ́МУВАТИ (залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, БАРИ́ТИ, ГА́ЯТИ, ЗАГА́ЮВАТИ, ВГА́ЮВАТИ (УГА́ЮВАТИ) розм., ЗАБА́РЮВАТИ розм., ЗАБАРЯ́ТИ розм.; ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ (не відпускаючи). — Док.: затри́мати, заде́ржати, забари́ти, зага́яти, вга́яти (уга́яти). Я все поривався повернутися додому, але Семен Порфирович мене затримував (Л. Смілянський); Діти скоренько позлізали з плота й хотіли-таки зараз до Трьох лісків іти, але Тетяна задержала їх (Н. Кобринська); (Пріся:) Ой, Настуня, не бари мене, там же дома турбуються, де я поділась (С. Васильченко); — Іди, я тебе не гаятиму (А. Метлинський і М. Костомаров); — От загаяла, бісова баба! — мовив становий. — А ще кажуть, що в станового немає діла? З однією такою бабою скілько мороки набралися?.. (Панас Мирний); (Старости і бояри:) Забарила нас та Максимова мати Ласкавими словами, Солодкими медами (М. Кропивницький); Через це, щоб не забаряти Вас, так хутко і рвуся з цим листом (Панас Мирний); (Любов:) Ідіть собі спати, я не держу вас (Леся Українка). — Пор. 3. стри́мувати.

ЗАТРИ́МУВАТИ (заважати, пере-шкоджати кому-, чому-небудь рухатися, розвиватися тощо з належною швидкістю), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, СТРИ́МУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ПРИТРИ́МУВАТИ, ГАЛЬМУВА́ТИ, ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ), СПОВІ́ЛЬНЮВАТИ, ЗДЕ́РЖУВАТИ розм., ПРОВОЛІКА́ТИ розм. — Док.: затри́мати, заде́ржати, стри́мати, утри́мати (втри́мати), притри́мати, загальмува́ти, упові́льнити (впові́льнити), спові́льнити, зде́ржати, проволокти́, опізни́ти заст. Затримувати суспільний розвиток; Глибокий яр, прудкий потік мене щомить задержують (Уляна Кравченко); — Природа речей двоїста, і ці самі звички, що надають сталості нашому життю.. разом з тим гальмують наш поступ до вищих життєвих форм (В. Підмогильний); Наче хтось навмисне підсунув йому такий волохатий папір, що перо раз у раз надибує на якісь горбки, чіпляється і уповільнює лет мислі (Н. Рибак). — Пор. 1. зупиня́ти, 1. стри́мувати, 1. упові́льнювати.

ЗУПИНЯ́ТИ (примушувати когось, щось стати, спинитися), СПИНЯ́ТИ, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ розм., ЗАПИНЯ́ТИ діал.; ЗАТРИ́МУВАТИ із сл. хода, біг і т. ін.; ПРИПИНЯ́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (на деякий час); СТО́ПОРИТИ, ЗАСТО́ПОРЮВАТИ (машини, механізми); ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ (вільний рух, плин чогось). — Док.: зупини́ти, спини́ти, зостанови́ти, запини́ти, затри́мати, припини́ти, притри́мати, приде́ржати, засто́порити, затамува́ти. Аркадій Валеріанович зупиняє на сивому пагорбі свого чистокровця (М. Стельмах); Врешті стаю. Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл (М. Коцюбинський); Йосип зостановлював її, а вона і ухом не веде (Панас Мирний); Їхали (верхівці) швидко, вчвал, вимахуючи нагайками, тільки порівнявшися з павільйоном, трохи затримали біг свій (Леся Українка); Вона бігла б, та боялась, що її припинять, догадаються, що тікає (Б. Грінченко); Той (капітан), нарешті, стопорить машину (коли машина є) чи згортає парус, коли йде під парусом, і правує до берега ближче (О. Гончар); Водій ледве встиг застопорити машину (Ю. Смолич); Нурла затамовував потік вище, одводив його до себе і давав воду свому куткові (М. Коцюбинський).

СТРИ́МУВАТИ (уповільнювати рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось зупинятися), ПРИДЕ́РЖУВАТИ, ЗДЕ́РЖУВАТИ розм. — Док.: стри́мати, приде́ржати, зде́ржати. Аж десь на горі.. він стримав захеканого коня (І. Ле); Черевань так і зарюмав та одною рукою сльози втирає, а другою Петра придержує, щоб не казав дальш, поки переплаче (П. Куліш); Я мав нечоловічу силу; кулаком, як довбнею, вбивав вола, здержував у млині шестірню (О. Стороженко). — Пор. 2. затри́мувати.

СТРИ́МУВАТИ (не радити, не дозволяти робити, здійснювати щось, відмовляти від якогось вчинку, дій і т. ін.), СПИНЯ́ТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ (ВДЕ́РЖУВАТИ), ЗДЕ́РЖУВАТИ розм., УПИНЯ́ТИ (ВПИНЯ́ТИ) розм., УГО́ВКУВАТИ (ВГО́ВКУВАТИ) розм. — Док.: стри́мати, спини́ти, утри́мати (втри́мати), придержати, уде́ржати (вде́ржати), зде́ржати, упини́ти (впини́ти), уго́вкати (вго́вкати). Вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, .. але Тоня не зробила цього, бо хіба може вона прикувати його до себе..! (О. Гончар); (Старшина первий:) Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно (Т. Шевченко); Збери всі човни, що остались, І гарно зараз їх оправ; Придерж своїх, щоб не впивались, І сю Сицилію остав (І. Котляревський); — Овва, Миколо! Овва! Так не годиться голові! Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова, — здержував Чабанця десяцький (І. Нечуй-Левицький); Довго вони вдвох говорили, довго впиняла вдова Загірня Оленку, лякала її світом широким, людьми чужими (П. Куліш). — Пор. 1. затри́мувати.