звалювати

I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док.: звали́ти, повали́ти, поваля́ти, переки́нути, переверну́ти, пове́ргнути, пове́ргти, зве́ргнути, зве́ргти. Щось важке наближається до пасіки.. й вулля (вулики) валить (Марко Вовчок); То буря.. вікові дуби валя, мов пруття! (Г. Квітка-Основ'яненко); Васюта підбіг ззаду, вхопив Панаса та й звалив (Б. Грінченко); Вітер налітає, Людям хати перекидає (П. Тичина); Вози (запоріжці) перевертають, панів із кармазину.. обдирають (П. Куліш); Намагались (стрільці) поставити драбини, щоб лізти вгору, але галичани турляли драбини дрючками (А. Хижняк); При князі Володимирі, як звергали ідолів, то й Ладоша звергли з Гуляй-ріки у річку Ладинку (І. Микитенко).

ВАЛИ́ТИ (позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати — про втому, хворобу, сон і т. ін.), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ. — Док.: звали́ти, повали́ти. Незважаючи ні на втому, що валила з сідел, ні на темряву,.. всі були сповнені пориву.. будь-що пробитись до Києва (О. Гончар); Млявина та смага З ніг валяє небораків, Бідолах дорожніх (І. Манжура); Важке запалення легенів звалило його на третій день (З. Тулуб).

ЗРУ́БУВАТИ (рубаючи, відокремлювати що-небудь від основи), СТИНА́ТИ, РУБА́ТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ (про дерева, ліс). — Док.: зруба́ти, стя́ти, зітну́ти, звали́ти. Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди (С. Голованівський); — Знаєте, усім перекажіть моє слово: крім самого пана може стинати мій ліс лише один Бог (М. Стельмах); Дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); Готували (лісоруби) дно під затоплення, валили верби вікові в три обхвати (О. Гончар). — Пор. 1. руба́ти.

ПЕРЕКЛАДА́ТИ на кого-що (змушувати кого-небудь брати на себе якісь обов'язки, завдання, відповідальність за їх виконання тощо); СКЛАДА́ТИ (ІСКЛАДА́ТИ) розм., СКИДА́ТИ (ІСКИДА́ТИ) розм., СПИХА́ТИ фам. (на кого — свої обов'язки, свою відповідальність тощо); ЗВЕРТА́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ розм., ВАЛИ́ТИ фам. (на кого — перев. вину); ВИЇЖДЖА́ТИ (ВИЇЗДИ́ТИ) на кому, розм. (передоручивши свої обов'язки, добиватися позитивного результату чиїмсь коштом). — Док.: перекла́сти, скла́сти (іскла́сти), ски́нути (іски́нути), зіпхну́ти (спихну́ти) (спхну́ти), зверну́ти, звали́ти, ви́їхати. Труд запам'ятовувати свої розумні вислови він перекладає на плечі знайомих, гадаючи, очевидно, що в їхніх головах вони збережуться краще (Є. Гуцало); Робити ніхто не хотів, мало не всю роботу на Хіврю складали (Грицько Григоренко); Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Коцюбинський); Мартоха навіть не раз спихала головну господарську роботу на старших дочок (Леся Українка); — Сама краде, а на дівчат звертає (С. Васильченко); (Стась (до людей):) Хіба я не знаю, що самі ви бунтарі, розбійники — тільки все валите на Кармелюка (С. Васильченко); (Аркадій:) Ятут горів у роботі, день і ніч, як віл, тягнув. Бочкарьова нічого не розуміла, виїздила на мені (О. Корнійчук).

РУЙНУВА́ТИ (ударами, поштовхами, струсом і т. ін. примушувати що-небудь розпадатися), РОЗВА́ЛЮВАТИ, РОЗБИВА́ТИ, НИ́ЩИТИ, ЗНИ́ЩУВАТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗАВА́ЛЮВАТИ, ЛАМА́ТИ, ПЛЮНДРУВА́ТИ, ТРОЩИ́ТИ, РОЗОРЯ́ТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИ, ГРОМИ́ТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, РОЗВЕРТА́ТИ, РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗРУЙНО́ВУВАТИ, РОЗГРО́МЛЮВАТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ рідко, ЗБУ́РЮВАТИ розм., ЛОМИ́ТИ розм.; РОЗНО́СИТИ розм. (водою); РОЗДО́ВБУВАТИ розм. (бомбами, снарядами тощо); РОЗПИРА́ТИ розм. (із середини). — Док.: зруйнува́ти, поруйнува́ти, розвали́ти, розби́ти, зни́щити, завали́ти, повали́ти, злама́ти, полама́ти, сплюндрува́ти, строщити, потрощи́ти, розори́ти, розтрощи́ти, розгроми́ти, ви́садити, розверну́ти, розлама́ти, розруйнува́ти, звали́ти, поваля́ти рідко збу́рити, зломи́ти, рознести́, роздовба́ти, розпе́рти. І розказують, і плачуть, Як Січ руйнували, Як москалі срібло, злото І свічі забрали у Покрові (Т. Шевченко); Він веде військо на місто, розвалює високі стіни (І. Нечуй-Левицький); Усі розбивали, грабували і палили (ґуральню) (М. Коцюбинський); З ревом летить течія і котить каміння коритом, Валить і нищить усе, що їй заступає дорогу (М. Зеров); Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку усе їх добро (І. Нечуй-Левицький); Замахнувся і вдарив у комин прикладом, — завалив комин на капость (А. Головко); Килині якийсь нічний прийда повалив стіну (Є. Гуцало); Гай, гай! Море грай, Реви, скелі ламай (Т. Шевченко); — Злякався (пан), думав, що Прокіп пішов набирати товариство, щоб сплюндрувати замчище (Панас Мирний); Дот і дзот трощили на шматки (М. Гірник); Як йому в цю мить хотілось понищити, потрощити тут все (О. Гончар); На другий день, пригнавши трактори, таки розтрощили її (церкву), розламали (О. Гончар); Завойовники розоряли храми, палаци (з підручника); Ігуменя виголошувала прокляття на голови бунтівників, що палять і громлять маєтки та хутори (А. Шиян); Фашисти почали палити й висаджувати Хрещатик (Ю. Яновський); Яри сповнилися водою, що клекотіла, розмивала городи, розвертала греблі, вивертала дерева (К. Гордієнко); А тим часом стародавню Січ розруйнували (Т. Шевченко); Розгромивши (панський) дім, опришки взяли на топірці пораненого товариша й відійшли в ліс (В. Гжицький); — Армії звалюють твердині, руйнують замки, башти та стіни (І. Нечуй-Левицький); Стучи! Стучи!.. Ломи, січи Каміння, злото добувай (М. Чернявський); Септимій узяв місто ... звелів збурити мури (П. Загребельний); Вода за коротку ніч рознесла греблю та гідростанцію (Г. Коцюба); — Немало нам вуликів (під час війни) бандити роздовбали (М. Стельмах); Як же почула скотина кров, як заревуть, як двинуть лавою — батечки, розперли й загони (О. Стороженко). — Пор. спусто́шувати.

СКИДА́ТИ (кидати когоабо що-небудь униз чи з чогось), СПИХА́ТИ, ОПУСКА́ТИ, ЗШТО́ВХУВАТИ (ЗІШТО́ВХУВАТИ), ЗМА́ХУВАТИ (змахом чи змахами руки); ВАЛИ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ (що-небудь велике, важке); ЗВЕРГА́ТИ книжн. (із силою). — Док.: ски́нути, зіпхну́ти, спихну́ти рідше опусти́ти, зштовхну́ти (зіштовхну́ти), змахну́ти, зметну́ти, звали́ти, зве́ргнути, зве́ргти. Автомашина розвозила мішки картоплі, і сам шофер скидав їх вздовж гін (В. Гжицький); Він спав і раптом почув, що хтось сидить на ньому верхи і викручує ліву руку. Сержант скинув лейтенанта на траву (Григорій Тютюнник); Яшко на ходу.. почепився на східець, і хоч кондуктор лаявся і спихав, мовчки й рішуче став на тормозі (А. Головко); Дужий штовхан в плече зіпхнув Шостопалька з високого укосу (І. Ле); Тихозоров знайшов похиле узгір'я.. Коли лізтиме, скажімо, ведмідь, його легко можна буде зштовхнути (О. Донченко); Вони.. змахнули крихти з скатертини (Ю. Смолич); Зметнувши крихти з столу на підлогу, Приник до лампи збуджений Сергій (М. Бажан); Побачив би ти, як будемо звалювати колоди, як вони падатимуть, гупаючи, на землю (А. Хорунжий).

СКИДА́ТИ (кидати, поміщати що-небудь в одне місце), ЗВА́ЛЮВАТИ, ВАЛИ́ТИ. — Док.: ски́нути, звали́ти. Парубки скидають Семенові гроші (М. Кропивницький); Іван скинув весла у перший скраю човен (М. Коцюбинський); Звалювати мішки на купу.