звалювати
зва́лювати
-юю, -юєш, недок., звалити, звалю, звалиш, док., перех.
1》 Ударивши, штовхнувши, зачепивши і т. ін., змушувати падати, перекидати кого-, що-небудь.
|| Убивати або підстрелювати.
|| Зрубувати, скошувати.
|| Руйнувати, розламувати.
|| перен., розм. Перемагати кого-небудь.
|| перен. Позбавляти здатності триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.).
|| безос.
Звалювати з ніг — а) ударом, поштовхом змушувати падати кого-небудь; б) виснажуючи, знесилюючи кого-небудь, позбавляти здатності триматися на ногах, змушувати лягати (про хворобу, сон, переживання і т. ін.).
2》 Скидати що-небудь велике, важке (вантаж, ношу) з чогось, кудись, на щось.
|| розм. Необережно скидати що-небудь із чогось.
|| Скидати що-небудь безладно в одне місце.
3》 Накладати що-небудь велике, важке або класти безладно кого-, що-небудь на когось, щось.
4》 на кого, перен. Перекладати що-небудь обтяжливе (справи, обов'язки, відповідальність і т. ін.) на когось.
|| на що. Пояснювати щось чим-небудь, знаходити якусь причину.
5》 рідко. Відхиляти вбік що-небудь.
Значення в інших словниках
- звалювати — зва́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- звалювати — (з ніг) валити, (ліс — ще) рубати; (з плечей) скидати; (обов'язки) накладати, перекладати; (вину) спихати, звертати; (на щось) покликатися, посилатися, пояснювати невдачу чимсь. Словник синонімів Караванського
- звалювати — див. валяти Словник синонімів Вусика
- звалювати — Юю, -юєш, недок., звалити, -лю, -лиш, док. 1. злоч. Тікати (з місця злочину). Активність «слоників», коли у всіх місцевих було тільки одне бажання — «звалити», можна пояснити (Д. Корчинський). 2. Йти звідкись. Кустуріца, нанюхавшись з дівками кокаїну, згрібає всю компанію і звалює (Четвер). Словник сучасного українського сленгу
- звалювати — (-юю, -юєш) недок., мол. Іти, їхати звідкись, кудись. — З тобою нікуди не йду. Беру свої бабки і звалюю (А. Кокотюха, Тупик для втікача); Коли вони нарешті вирішують звалювати, я відчиняю вікна — аби провітрити помешкання <...> (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 526. Словник жарґонної лексики української мови
- звалювати — вали́ти (зва́лювати, валя́ти) / звали́ти з ніг кого і без додатка. 1. Змушувати кого-небудь лягти, впасти (від хвороби, втоми і т. ін.); позбавляти кого-небудь можливості триматися на ногах. Фразеологічний словник української мови
- звалювати — I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- звалювати — ЗВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗВАЛИ́ТИ, звалю́, зва́лиш, док., перех. 1. Ударивши, штовхнувши, зачепивши і т. ін., змушувати падати, перекидати кого-, що-небудь. Корова кинулась на нього, звалила на землю (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- звалювати — Звалювати, -люю, -єш сов. в. звалити, -лю, -лиш, гл. 1) Сваливать, свалить. Хапає кожного за ноги і звалює. О. 1862. IV. 89. Звалять дуба в кручу. Хата, 67. 2) Сбивать, сбить, свалять. Звалили сукно на валютах. Харьк. у. Словник української мови Грінченка