1. Словник синонімів української мови

звинувачення

ОБВИНУВА́ЧЕННЯ (те, що ставиться за провину кому-небудь, викриває, звинувачує кого-небудь), ЗВИНУВА́ЧЕННЯ, ІНКРИМІНА́ЦІЯ книжн., ОСКА́РЖЕННЯ заст., ІНВЕКТИ́ВА книжн., заст. Вона з обуренням відкидала ті обвинувачення (М. Коцюбинський); Йому кинули в обличчя звинувачення, побудоване на наклепі (Н. Рибак); Представники обвинувачення дивляться на лаву підсудних і фіксують у своїх інкримінаціях діяльність кожного з цих двадцяти арештантів (Ю. Смолич); Вислухавши.. оскарження й оборони, цар Соломон замкнув (закрив) засідання (І. Франко); Поезія Шевченка завжди багатогранна: поруч з палкими інвективами, закликами, сповненими гніву й пафосу, в нього в усіх періодах творчості є ніжно-ліричні, пейзажні твори (з науково-популярної літератури).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звинувачення — звинува́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. звинувачення — -я, с. 1》 Дія за знач. звинуватити. 2》 Те, що ставиться за провину кому-небудь, викриває, звинувачує когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звинувачення — ЗВИНУВА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. звинува́тити. 2. Те, що ставиться за провину кому-небудь, викриває, звинувачує когось. Виявилось, що на кожного з тих, хто сидів тут [у тюрмі], було якесь звинувачення (Збан. Словник української мови в 11 томах