1. Орфографічний словник української мови

звинувачення

звинува́чення

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звинувачення — -я, с. 1》 Дія за знач. звинуватити. 2》 Те, що ставиться за провину кому-небудь, викриває, звинувачує когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. звинувачення — ОБВИНУВА́ЧЕННЯ (те, що ставиться за провину кому-небудь, викриває, звинувачує кого-небудь), ЗВИНУВА́ЧЕННЯ, ІНКРИМІНА́ЦІЯ книжн., ОСКА́РЖЕННЯ заст., ІНВЕКТИ́ВА книжн., заст. Вона з обуренням відкидала ті обвинувачення (М. Словник синонімів української мови
  3. звинувачення — ЗВИНУВА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. звинува́тити. 2. Те, що ставиться за провину кому-небудь, викриває, звинувачує когось. Виявилось, що на кожного з тих, хто сидів тут [у тюрмі], було якесь звинувачення (Збан. Словник української мови в 11 томах