звис

НАВІ́С (покрівля на стовпах або інших опорах для захисту від сонця, негоди тощо), НАКРИТТЯ́, ДАШО́К розм.; КОЗИРО́К розм. (невеликий навіс над воротами, дверима, на стовпі і т. ін.); ПІДДА́ШШЯ, ПІДДА́ШОК, ЗВИС (те, що виступає як продовження даху будівлі). Вже через день усі хворі мали місця під просторими навісами на березі моря (Ю. Збанацький); Колодуб зовсім близько побачив свій "газон" з брезентовим накриттям (Ю. Бедзик); Поряд з яблунею стояла будова — простий солом'яний дашок на двох стовпах, приладнаний до ліси (Ю. Яновський); З козирка високої башти добре видно море, бухту і рівні вулиці Севастополя (В. Кучер); На піддашшю корчми, підпертому шістьма голими дерев'яними стовпами, ходив Абрамко з люлькою в зубах (Н. Кобринська). — Пор. 2. наме́т.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звис — звис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. звис — -у, ч. Те, що виступає, нависає як продовження даху будівлі; піддашшя, навіс. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звис — ЗВИС, у, ч. Те, що виступає, нависає як продовження даху будівлі; піддашшя, навіс. Східноукраїнське житло мало ряд характерних особливостей. Словник української мови в 11 томах