звіку
СПОКОНВІ́КУ (з найдавніших часів), СПОКОНВІ́К, СПОКОНВІКІ́В, ВІДВІ́КУ (ОДВІ́КУ), ЗВІ́КУ, СПРА́ВІКУ, СПРАДА́ВНА, СПРАДА́ВЕН, ЗВІ́КУ-ПРА́ВІКУ, З ПЕРЕДВІ́КУ, З ПЕРЕДВІКІ́В, СПЕРЕДВІ́КУ рідше. Легенди й казки споконвіку мають звичай змінюватися до невпізнання (Є. Гуцало); Споконвіків природа завмирає, щоб знов у руті буйно зацвісти (Д. Луценко); Небо, наче море, Землю обхопило: Сонце плине й гріє, Як одвіку гріло (Я. Щоголів); Може, звіку не сходились на сих полях такії два рубаки (П. Куліш); — Пасовисько наше звіку-правіку, пощо єго розмірювати (І. Франко); Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, так з передвіку було і так воно буде довіку (Леся Українка). — Пор. зда́вна.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звіку — зві́ку прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- звіку — пр., ЗДАВНА, з віку-правіку, звіку-зроду, з давньої пори. Словник синонімів Караванського
- звіку — див. здавна; ніколи Словник синонімів Вусика
- звіку — присл. З давньої пори, здавна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звіку — Зві́ку (ніколи), присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- звіку — ЗВІ́КУ, присл. З давньої пори, здавна. Ми певні звіку, як дуби Та липи,— гордість наша тута; Чи можна ж серед нас хоч би Знайти однісінького Брута? (Граб., І, 1959, 249); Нема кому обрятувать Народу темного господу. Його ж — од заходу до сходу — Ще звіку привчено мовчать (Черн., Поезії, 1959, 303). Словник української мови в 11 томах
- звіку — Звіку нар. Съ отриц. не при глаголѣ. Никогда. Зроду-звіку козак не був і не буде катом. Ном. № 767. Словник української мови Грінченка