здерти
ЗДИРА́ТИ (відділяти, знімати верхній шар чого-небудь), ОБДИРА́ТИ, ЗДРЯ́ПУВАТИ. — Док.: зідра́ти, зде́рти, обде́рти, обідра́ти, здря́пати. Здирала (Ковалиха) з поламаних меблів шовк (М. Коцюбинський); Сім років він обдирав з кораблів мідь та інші метали (В. Кучер); Сів (Довбанюк) на той самий сінешній поріг, здряпав плісень (з лемішки), та як почне їсти..! (І. Франко).
ЗДИРА́ТИ розм. (брати за що-небудь дуже високу плату), ДЕ́РТИ розм., ЛУПИ́ТИ фам., ЛУ́ЩИТИ фам. — Док.: зідра́ти, зде́рти, злупи́ти, злу́щити. Супрун лише на мить насупив брови: чи не забагато дере (за сережки) з нього баба (М. Стельмах); Ори і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани лупи — та все одкинеш ноги! (П. Гулак-Артемовський); — Їм (панам) що?.. Лущитимуть з нас грошики та й ні гадки! (Панас Мирний).
ОБДИРА́ТИ (знімати із забитої тварини шкуру), ЗДИРА́ТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, БІЛУВА́ТИ, ОББІЛО́ВУВАТИ, ЛУПИ́ТИ, ЗЛУ́ПЛЮВАТИ. — Док.: обде́рти, обідра́ти, зде́рти, облупи́ти, оббілува́ти, побілува́ти, злупи́ти. Звіра витягнено і обдерто зі шкіри (І. Франко); Рубали мисливці забитих тюленів і здирали з них шкури із салом (М. Трублаїні); Одпріг (дурень) драбинчасту (конячину) та.. узяв та й зарізав її, далі облупив, перекинув через плече шкуру та й потяг собі пішки (О. Стороженко); На гіллі дуба два дебелі браконьєри підвісили щойно вбиту косулю і вже почали її білувати, здирати шкуру (О. Бердник); Нарешті Юрко оббілував.. кроля (С. Чорнобривець); Стали (верблюди) й давай ревіти, неначе тут шкури лупили із них живцем (О. Гончар); Піймавши барана, спокійно Вівчарі, Линтвар злупивши, потрошили (Л. Боровиковський).
Значення в інших словниках
- здерти — зде́рти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- здерти — див. здирати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- здерти — здере́ (з живо́го) й з ме́ртвого, зі словоспол. таки́й, що. Дуже спритний у хабарництві. (Панас:) Бідові у нас були чиновники: там такі були, що й з мертвого здеруть! (М. Кропивницький); — Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
- здерти — Зде́рти, див. здира́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- здерти — ЗДЕ́РТИ див. здира́ти. Словник української мови в 11 томах
- здерти — Зде́рти, -ся см. здерати, -ся. Словник української мови Грінченка