здобріти

ДОБРІ́ШАТИ (втрачати попередню суворість, ставати добрішим), ЛАГІДНІ́ТИ, ЛАГІДНІ́ШАТИ, М'Я́КШАТИ, М'Я́КНУТИ, ОБМ'ЯКА́ТИ розм., ДОБРІ́ТИ розм., УЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ (ВЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ) розм. — Док.: подобрі́шати, злагідні́ти, полагідні́ти, полагідні́шати, пом'я́кшати, зм'я́кнути, обм'я́кнути, подобрі́ти, здобрі́ти, уласка́витися (власка́витися). Старий вояка ніби добрішав на схилі літ, позбавлявся категоричності в судженнях (О. Гончар); — Говори, адвокате, говори! — сказала, трохи лагідніючи і всміхаючись, мати (І. Франко); Птахи вторували дивній мелодії, лагіднішали хижі звірі в барлогах (Р. Іваничук); Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось; сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м'якшала (Панас Мирний); Бідний просить, бідний молить, Багач — ні словечка. На остаток ніби зм'якнув (С. Руданський); Гена обм'як, обличчя його розпливлось у сумній, винуватій посмішці (В. Дрозд); Раді́й, добрі́й. Перепочинь від повсякденного, буденного, дрібного (О. Довженко); — Не журись, — вмовляю її, — не журись! Може, ще батько власкавиться — він же тебе жалує (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здобріти — здобрі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. здобріти — -ію, -ієш, док., розм. 1》 Стати добрим, добрішим; подобріти. 2》 чим. Задовольнитися, обмежитися тим, що є. 3》 чим. Стати багатим; забагатіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. здобріти — ЗДОБРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Стати добрим, добрішим; подобріти. [Бавмерт:] Я ж тобі півничка приніс. Та ж з нього юшку своїй старенькій звариш. [Гільзе (трохи здобрів):] Ов! ну, то йди скажи їй (Л. Укр., IV, 1954, 255). 2. чим. Словник української мови в 11 томах
  4. здобріти — Здобріти, -рію, -єш гл. 1) Подобрѣть. 2) Удовольствоваться, удовлетвориться. Рудч. Ск. II. 86. Здобрій тим, що тобі волость присудила. Левиц. КС. 170. Словник української мови Грінченка