здобріти
ЗДОБРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
1. Стати добрим, добрішим; подобріти.
[Бавмерт:] Я ж тобі півничка приніс. Та ж з нього юшку своїй старенькій звариш. [Гільзе (трохи здобрів):] Ов! ну, то йди скажи їй (Л. Укр., IV, 1954, 255).
2. чим. Задовольнитися, обмежитися тим, що є.
— Здобрій тим, що тобі волость присудила (Н.-Лев., II, 1956, 357);
[Смола:] Ну, от і здобрій тепер своїми гуртками… (Мик., І, 1957, 129).
3. чим. Стати багатим; забагатіти.
Неправдою не здобрієш (Гр., II, 1963, 144).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- здобріти — здобрі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- здобріти — -ію, -ієш, док., розм. 1》 Стати добрим, добрішим; подобріти. 2》 чим. Задовольнитися, обмежитися тим, що є. 3》 чим. Стати багатим; забагатіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- здобріти — ДОБРІ́ШАТИ (втрачати попередню суворість, ставати добрішим), ЛАГІДНІ́ТИ, ЛАГІДНІ́ШАТИ, М'Я́КШАТИ, М'Я́КНУТИ, ОБМ'ЯКА́ТИ розм., ДОБРІ́ТИ розм., УЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ (ВЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ) розм. — Док. Словник синонімів української мови
- здобріти — Здобріти, -рію, -єш гл. 1) Подобрѣть. 2) Удовольствоваться, удовлетвориться. Рудч. Ск. II. 86. Здобрій тим, що тобі волость присудила. Левиц. КС. 170. Словник української мови Грінченка