здібність

ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. (здібності, що можуть виявитися за певних умов); ДА́НІ мн. (якості, необхідні для чого-небудь). Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам'яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (І. Франко); Тепер я сама бачила, що в мене був хист, справжній талант художника (О. Донченко); Я виявив добрі здатності і, скінчивши школу, почав за допомогою вчителя готуватися екстерном за гімназію (О. Слісаренко); Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!.. Кебети не маю (Т. Шевченко); Коли батько почав дуже хвалити спосібності свойого сина, хлопець почервонів, як рожа (І. Франко); Нема кеби зробить (Словник Б. Грінченка); Вони (чоловіки) беруть однією хистю (П. Куліш); — Значним є потенціал українських учених (з журналу). — Пор. 1. схи́льність, тала́нт.

СХИ́ЛЬНІСТЬ до чого і без додатка (природжений потяг до якої-небудь діяльності, а також природні здібності, хист до чого-небудь), НА́ХИЛ, УПОДО́БАННЯ (ВПОДО́БАННЯ), УПОДО́БА (ВПОДО́БА), ЖИ́ЛКА розм., без додатка, ПОВА́БА (ПО́ВАБ рідше) розм., НАХИ́ЛЬНІСТЬ заст. Павло й сам часом кепкує з надмірної поважності свого заступника, із схильності його до глибокодумності і ситого філософування (Ю. Мушкетик); Нахил до музики; Основами цієї дружби (двох поетів) були спільність літературних інтересів та уподобань (М. Рильський); — Мені здається, що я вже довіку буду солдатом. — Це добре, — похвалив Хаєцький. — Гвардійська жилка тобі скрізь пригодиться (О. Гончар); Була в нашого батька якась письменницька поваба (О. Пчілка); — Маєш якусь природжену нахильність до чарочки? Ха, ха, ха! (І. Нечуй-Левицький). — Пор. зді́бність.

ТАЛА́НТ (видатні природні здібності людини), ХИСТ, ОБДАРО́ВАННЯ (ОБДАРУВА́ННЯ), ОБДАРО́ВАНІСТЬ, ТАЛАНОВИ́ТІСТЬ, ТАЛА́Н розм., ДАРУВА́ННЯ розм., ДАР уроч., КЕБЕ́ТА розм., І́СКРА БО́ЖА розм. Тепер я сама бачила, що в мене був хист, справжній талант художника (О. Донченко); Комедійне обдаровання письменника; Талант чи обдарування поета саме і проявляється в здібності творити хвилюючі образи і картини життя, образи, які до нього ніхто не створював (А. Малишко); Карнель не був упевнений у своїй талановитості, обдарованості (П. Загребельний); — Я його талан співецький Так високо поважаю, Що співцем своїм придворним Я зробить його бажаю (Леся Українка); Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (поета й прозаїка) (М. Рильський); Чи так, батьку атамане? Чи правду співаю? Ех, якби-то!.. Та що й казать? Кебети не маю (Т. Шевченко); Панночка була (і єсть) гарна... має душу живу і навіть іскру Божу (Леся Українка). — Пор. зді́бність.