1. Великий тлумачний словник сучасної мови

здібність

зді́бність

-ності, ж.

1》 перев. мн. Природний нахил до чого-небудь; обдарування, талант.

2》 з інфін. Властивість, особливість, що виявляється в умінні робити, здійснювати що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здібність — (вроджений дар до чогось) здатність (робити щось), хист, розм. кебета. Словник синонімів Полюги
  2. здібність — зді́бність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. здібність — див. талант Словник синонімів Вусика
  4. здібність — [з'д’ібн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. здібність — ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. Словник синонімів української мови
  6. здібність — Зді́бність, -ности, -ності, -ністю; -ності, -ностей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. здібність — ЗДІ́БНІСТЬ, ності, ж. 1. перев. мн. Природний нахил до чого-небудь; обдарування, талант. Старший син не проявляє ніяких здібностей, мабуть, учитися не зможе (Март., Тв., 1954, 322); У шкільні роки... Словник української мови в 11 томах
  8. здібність — Здібність, -ности ж. Пригодность, годность; способность. Постеріг я в нім тогді велику здібность до поетичного критицізму. К. ХП. 21. Словник української мови Грінченка