1. Великий тлумачний словник сучасної мови

здібний

зді́бний

-а, -е.

1》 Який має природні здібності; обдарований, талановитий.

2》 з інфін. і до чого. Який може або вміє щось робити, придатний до чогось.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здібний — зді́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. здібний — Обдарований, талановитий, кмітливий, кебетливий, кебетний, р. хисткий; (до чого) дотепний, зугарний; пор. ЗДАТНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. здібний — [з'д’ібнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. здібний — Здібний, здатний, зугарний Чи слова здібний, здатний, зугарний є цілком тотожні, чи між ними є якась значеннєва різниця? Ні, це — не зовсім тотожні слова. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. здібний — ЗДІ́БНИЙ (який має природні здібності до чогось), ЗДА́ТНИЙ рідше, УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), ВДА́ЛИЙ, КЕБЕ́ТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., СТЕ́ПНИЙ розм., ЗДА́НИЙ діал., ХИСТКИ́Й діал. Словник синонімів української мови
  6. здібний — Зді́бний, -на, -не дo чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. здібний — ЗДІ́БНИЙ, а, е. 1. Який має природні здібності; обдарований, талановитий. Мартович був надзвичайно здібний і дома ніколи не вчився (Стеф., П, 1953, 22); [Марія:] Катерина — дуже здібний хірург, її так усі люблять (Корн. Словник української мови в 11 томах
  8. здібний — Здібний, -а, -е Пригодный, годный; способный. К. ХП. 16. Г. Барв. 384. Здібний, як віл до корита. Ном. № 6549. На тобі сукні дуже прибірні, а до роботи не здібні. Чуб. V. 1127. Словник української мови Грінченка