змочений

МО́КРИЙ (просякнутий водою, насичений вологою); НАМО́КЛИЙ, НАМО́ЧЕНИЙ, ЗМО́КЛИЙ, ЗМО́ЧЕНИЙ, ЗМОКРІ́ЛИЙ (який змок, просяк водою); ПРОМО́КЛИЙ, ВИ́МОКЛИЙ, ПЕРЕМО́КЛИЙ, МОКРЮ́ЩИЙ розм. (який дуже просяк водою); ПІДМО́КЛИЙ, ПІДМО́ЧЕНИЙ (який трохи, злегка підмок). Гілляки не хотіли горіти, тріскали і шипіли, бо були мокрі (М. Грушевський); Нелегкою справою було тягнути товсту намоклу линву (Л. Смілянський); Вони періщать намочене полотно на кладці праниками і вистелюють на осонні зелених берегів (І. Цюпа); Семен Трохимович накинув полу халата на змоклого хлопця (Я. Гримайло); Він чує п'янкий запах чи то змочених корінців, чи розімлілого у теплій воді куширища (Ю. Бедзик); З великими труднощами добула вона з промоклої кишені ножа й розпорола черевики (Ю. Смолич); Запізня була вже осінь — потоки і ручаї По рівчаку пережовклому, по вимоклій колії... (Я. Шпорта); Загортаючися в перемоклу кептарину та ховаючи мокрі коси, шукала (Маруся) очима, — не знала, де дітися (Г. Хоткевич); Уздрівши, якого мокрющого мене ведуть, Надя сплеснула руками: — Лелечко!.. Отакий забрьоханий (О. Ковінька); Довкола нього (села) широкі, підмоклі луки (І. Франко); Варив (Алі) собі пілав з підмоченого рижу (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змочений — змо́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. змочений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до змочити. 2》 у знач. прикм. Який змочився; мокрий, вологий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. змочений — ЗМО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до змочи́ти. Кругле лице її було змочене дощем (Мирний, IV, 1955, 90); — Ранки загояться до завтра. Прикладатиму марлю, змочену в пеніциліні, і все буде гаразд (Донч. Словник української мови в 11 томах