зраджувати
ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). — Док.: ви́дати, ви́казати, ви́крити, розкри́ти, зра́дити, розголоси́ти. — Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх, — порядкував Довбня (Панас Мирний); Партизани вмирали, а не виказували товаришів (М. Шеремет); Йому (посередникові) дозволяється дати пораду, але ні в якому разі.. не викривати жодної таємниці супротивної сторони (М. Трублаїні); Вона не насмілювалася розкрити Жені найпотаємніше — своє кохання (А. Хижняк); (Прочанин:) Погана чутка йде про тебе в людях, що ніби ти його (Мессію) поцілував, як зраджував (Леся Українка); Я був переконаний, що навіть бабусям не можна розголошувати військових таємниць (Ю. Збанацький).
ЗРА́ДЖУВАТИ кого, що (переходити на бік ворога); ПРОДАВА́ТИ, ПРОДАВА́ТИСЯ кому, ЗАПРО́ДУВАТИ, ЗАПРО́ДУВАТИСЯ кому, ЗАПРОДАВА́ТИ рідко (з корисливою метою). — Док.: зра́дити, прода́ти, прода́тися, запро́да́ти, запро́да́тися. — Я не можу вважати його батьком, бо не хочу зраджувати свого краю (І. Франко); — Ви таки гадаєте, що ми продаємо Україну? — напруга кам'янить бурякове обличчя підполковника... (М. Стельмах); Той, хто раз уже ізрадив діти і дружину, Той і свій народ у скруті може запродати (Л. Забашта); Був виряджений як на Великдень. Пишно він почав одягатись, відколи запродався панам (В. Гжицький). — Пор. 1. зріка́тися, 1. перейти́.
ЗРА́ДЖУВАТИ (порушувати подружню вірність), ОБМА́НЮВАТИ, ОБДУ́РЮВАТИ, ПЕРЕЛЮ́БСТВУВАТИ заст., ПРЕЛЮБОДІ́ЯТИ заст. — Док.: зра́дити, обману́ти, обдури́ти. Кохана, подруго моя, Одним тебе розважу: Не зраджував нікого я Й тебе ж повік не зраджу (С. Воскрекасенко); (Марко:) Тихо, Єво! Ти нічого не знаєш. Він віддавав тебе другому, обманював... (Мирослав Ірчан); Молода жінка, обдурюючи чоловіка.., виявила до нього (Саїда-Алі) найщиріші почуття (І. Ле); У другій кімнаті панотець. Гріхи відпускає. Які в Сорохана гріхи?.. Може, слово своє порушив? Прелюбодіяв? (І. Муратов).
ЗРІКА́ТИСЯ чого (відступати від кого-, чого-небудь близького, рідного і т. ін.), ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого, ЗВЕРГА́ТИСЯ діал., ВИРІКА́ТИСЯ заст. — Док.: зректи́ся, відректи́ся, відмо́витися, зве́ргнутися, зве́ргтися, ви́ректися. Я із легенди виріс. Я гуцул. Мене топтали принци і жовніри, Та не зрікався я свого народу й віри, Стояв несхитно (Л. Забашта); Люди, що відрікаються від своєї батьківщини, відрікаються тим самим і від свого сумління (Я. Галан); Я ж бо тебе не звержуся, руський мій сардаче! (Ю. Федькович); — Посмотри лишень на чужих людей! Які у них сини: і пияки, і забіяки, а вони їх прецінь не вирікаються! (І. Франко). — Пор. 2. відступа́ти, 1. зра́джувати.
Значення в інших словниках
- зраджувати — (переходити на бік ворога) продаватися, (порушувати подружню вірність) обманювати, обдурювати, перелюбствувати// наставляти роги комусь, скакати в гречку. Словник синонімів Полюги
- зраджувати — зра́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зраджувати — (порушувати вірність у коханні, в подружньому житті) наставляти роги кому, зневажл.; скакати (стрибати) в гречку, жарт.; скакати (стрибати) в горох, жарт.; скакати (стрибати) через пліт, жарт. Хто вона? Примхлива донька якогось солідного таточка?... Словник фразеологічних синонімів
- зраджувати — (таємницю) виказувати, виявляти; (кого) продавати; (світогляд) відступатися від; (переходити до ворога) перекидатися, продаватися, запродуватися, дезертувати, дезертирувати; (традиції) зневажати, топтати, перекреслювати, не триматися чого... Словник синонімів Караванського
- зраджувати — див. перелюбствувати Словник синонімів Вусика
- зраджувати — [зраджуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
- зраджувати — -ую, -уєш, недок., зрадити, -джу, -диш, док., перех., рідше кому, чому, а також без додатка. 1》 Вчиняти зрадництво, діяти підступно, віроломно стос. до кого-, чого-небудь. 2》 Порушувати вірність у коханні, дружбі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зраджувати — па́м’ять зра́джує кому. Хто-небудь забуває, не може пригадати щось. — Подумайте ще й скажіть правду і про себе, і про Палилюльку. — Я ні разу не бачив його! — А, може, вам зраджує пам’ять? — рівно допитувався слідчий (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
- зраджувати — Зра́джувати, -джую, -джуєш; зра́дити, -джу, -диш; не зрадь, зра́дьте кого (а не кому) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зраджувати — ЗРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., рідше кому, чому, а також без додатка. 1. Займатися зрадництвом, діяти підступно, віроломно по відношенню до кого-, чого-небудь. Князі й бояри.. зраджують край свій очевидячки (Фр. Словник української мови в 11 томах