1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зраджувати

зра́джувати

-ую, -уєш, недок., зрадити, -джу, -диш, док., перех., рідше кому, чому, а також без додатка.

1》 Вчиняти зрадництво, діяти підступно, віроломно стос. до кого-, чого-небудь.

2》 Порушувати вірність у коханні, дружбі.

3》 Відмовлятися від попередніх звичок, переконань, поглядів і т. ін., переставати дотримуватися чого-небудь. Зраджувати своєму слову.

4》 перен. Втрачатися, слабнути (про пам'ять, зір, слух і т. ін.).

|| Переставати виявлятися (про стан, почуття).

|| Переставати сприяти кому-небудь у чомусь (перев. про долю).

5》 Виявляти, виказувати що-небудь перед кимось.

6》 Не виправдовувати чиїх-небудь надій, сподівань.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зраджувати — (переходити на бік ворога) продаватися, (порушувати подружню вірність) обманювати, обдурювати, перелюбствувати// наставляти роги комусь, скакати в гречку. Словник синонімів Полюги
  2. зраджувати — зра́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. зраджувати — (порушувати вірність у коханні, в подружньому житті) наставляти роги кому, зневажл.; скакати (стрибати) в гречку, жарт.; скакати (стрибати) в горох, жарт.; скакати (стрибати) через пліт, жарт. Хто вона? Примхлива донька якогось солідного таточка?... Словник фразеологічних синонімів
  4. зраджувати — (таємницю) виказувати, виявляти; (кого) продавати; (світогляд) відступатися від; (переходити до ворога) перекидатися, продаватися, запродуватися, дезертувати, дезертирувати; (традиції) зневажати, топтати, перекреслювати, не триматися чого... Словник синонімів Караванського
  5. зраджувати — див. перелюбствувати Словник синонімів Вусика
  6. зраджувати — [зраджуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  7. зраджувати — па́м’ять зра́джує кому. Хто-небудь забуває, не може пригадати щось. — Подумайте ще й скажіть правду і про себе, і про Палилюльку. — Я ні разу не бачив його! — А, може, вам зраджує пам’ять? — рівно допитувався слідчий (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  8. зраджувати — ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). — Док. Словник синонімів української мови
  9. зраджувати — Зра́джувати, -джую, -джуєш; зра́дити, -джу, -диш; не зрадь, зра́дьте кого (а не кому) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. зраджувати — ЗРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., рідше кому, чому, а також без додатка. 1. Займатися зрадництвом, діяти підступно, віроломно по відношенню до кого-, чого-небудь. Князі й бояри.. зраджують край свій очевидячки (Фр. Словник української мови в 11 томах