1. Словник синонімів української мови

зранку

ВРА́НЦІ (УРА́НЦІ) (у ранковий час), ЗРА́НКУ, РА́НКОМ, РА́НО, ЗРА́ННЯ, ЗАРА́ННЯ, СПОЗАРА́НА, СПОЗАРА́НКУ, СПОЗАРА́ННЯ, ЗАРА́НІ розм., ПОРАНЕ́НЬКУ розм., ЗАРА́ННЄ заст., ЗАРА́НА діал., ПОРА́НО діал., ПОРА́НУ діал. (досить рано). Вранці, коли піднялося сонечко, ми вирушили до річки (О. Досвітній); Уранці я не втерпів і знову побіг до ковальні (Б. Грінченко); Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу (Григорій Тютюнник); Сьогодні він не спав цілу ніч. Лише ранком задрімав якусь годину (І. Микитенко); Рано, разом з сонцем, прокинулась і Харитя (М. Коцюбинський); В Обухівку Давид прийшов зарані — саме школярі сходились до школи (А. Головко); Сонечко за тучу сховалось зараннє (Г. Квітка-Основ'яненко); Газдині топлять зарана (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зранку — ЗРАНКУ – З РАНКУ Зранку, присл. У ранковий час, уранці; з ранкового часу, з самого ранку. День зранку був ясний, сонячний, жовто-золотий (І.Нечуй-Левицький); Виїздили ми зранку на машині (Ю. Літературне слововживання
  2. зранку — пр., вранці, ранком, зрана, зрання, з самого ранку. Словник синонімів Караванського
  3. зранку — див. рано Словник синонімів Вусика
  4. зранку — присл. 1》 У ранковий час; вранці. 2》 З ранкового часу, від самого ранку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зранку — зра́нку прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  6. зранку — Зра́нку, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зранку — ЗРА́НКУ, присл. 1. У ранковий час; вранці. [Домаха:] Який славний вітрець зранку подихав, а тепер зовсім затих (Кроп., II, 1958, 160); Невеличкий, старий пароплав, на який Леся сіла в Києві зранку, прибув до Канева надвечір (М. Ол., Леся, 1960, 189). Словник української мови в 11 томах