зрештою
НАРЕ́ШТІ (після ряду певних подій, явищ, предметів і т. ін., наприкінці якоїсь дії — у її кінцевому наслідку, в її завершенні), ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), ЗРЕ́ШТОЮ, ВРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ (УРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ), ВКІНЦІ́ (УКІНЦІ́) розм., ОСЬ (ужив. при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване). ОТ (І) (ТА) (АЖ І) (ТА) (АЖ ОТ) (ужив. при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване). Всю ніч палав степ.. Вогонь усе наближався до Орі і нарешті зупинився на її протилежному березі (З. Тулуб); Їдуть, їдуть, врешті бачать — Три дороги розійшлися (Леся Українка); — Ну йди ж, іди! — наказувала Килина. — Зрештою Вовк (собака) послухався (Є. Гуцало); Вона довго одмовлялась, та вкінці і згодилась (О. Стороженко); Канонада тяглась довго і уперто. Та ось все стихло (М. Коцюбинський); Аж ось і церква показалася, чорніє у сірому мороці ночі (Панас Мирний); Аж от поїзд рушає далі (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- зрештою — зре́штою прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- зрештою — ЗРЕШТОЮ – З РЕШТОЮ Зрештою, присл. Після всього; нарешті; у знач. спол. – проте; у знач. вст. сл. Зрештою Андрій не витерпів (С.Васильченко); Дарина з другої світлиці прислухається, як пересварюються брати, й сумно радіє... Літературне слововживання
- зрештою — пр., нарешті, врешті, після всього, кінець кінцем; ВСТ. а втім. Словник синонімів Караванського
- зрештою — див. нарешті Словник синонімів Вусика
- зрештою — присл. 1》 Після всього; нарешті. 2》 із спол. "а". Уживається у знач. протиставного спол., що відповідає словам втім, проте. 3》 у знач. вставн. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зрештою — Зре́штою (проте, а втім), присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зрештою — ЗРЕ́ШТОЮ, присл. 1. Після всього; нарешті. Він би зрештою погодився з Іваном, коли б Іван умів хоч удавати, що вважає панотця господарем (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах