зробити

ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. фабричним способом); ВИКО́ВУВАТИ (способом кування); ВИЛИВА́ТИ (способом лиття); ВИРІ́ЗУВАТИ, ВИРІЗА́ТИ (способом різання); ВИСІКА́ТИ (способом січення); ВИТІ́СУВАТИ (способом тесання); ВИСТРУ́ГУВАТИ (способом стругання); ВИТО́ЧУВАТИ (способом точіння); ШТАМПУВА́ТИ (способом штампування); ПРИГОТОВЛЯ́ТИ (перев. про їжу, питво). — Док.: ви́робити, ви́готовити, зготува́ти, згото́вити, зроби́ти, ви́пустити, ви́продукувати, створи́ти, ви́творити, сфабрикува́ти, ви́кувати, ви́кути, ви́лити, ви́рубати, ви́сікати, ви́сікти, ви́різати, ви́тесати, ви́стругати, ви́точити, приготува́ти, пригото́вити. — Он там, де чорніють димарі на оселі, виробляють всячину з заліза або міді — там і кують, і виливають (Панас Мирний); Гризельда з робітницями заходилась вироблювати.. килим (І. Нечуй-Левицький); — Діти виготовляють такі складні токарні, слюсарні, столярні та інші деталі,.. що залюбуєшся (В. Гжицький); Він у майстернях табуретки робив (О. Гончар); Завод цей випускає.. сівалки (з газети); Вона продукувала свої вироби.. понад потреби навіть панського дому (О. Кобилянська); Завдання полягає в тому, щоб створити машини, які виконуватимуть сотні тисяч операцій за секунду (з журналу); Це вбрання колись витворив досвідчений кравець (О. Досвітній); — Почав я фабрикувати траскала.. для відгоняння воробців із пшениці (І. Франко); Шворінь викувати,.. обценьки зробити — все Роман уміє (Д. Ткач); А де ж та червона калина, яка вміє говорити людським голосом, тільки виріж із неї сопілочку і приклади до губів? (М. Чабанівський); (Ярцев:) Коли б я був скульптором, я б витесав статую людини (Ю. Мокрієв); — Давайте кусок деревини — ложки вистругуватиму (Є. Кравченко); Токар виточив деталь (Я. Шпорта); Гідравлічним пресом згинають товсті металеві плити, штампують металеві предмети, продавлюють отвори в товстих листах, випробовують міцність різних матеріалів і т. д. (з підручника); Гордєєв і тут виручив: приготував з баранячої печінки чудовий паштет і кілька салатів та форшмаків (З. Тулуб).

ДІ́ЯТИ як (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИ що, ЧИНИ́ТИ що, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ) що, ПРАКТИКУВА́ТИ що, МОТО́РИТИ як, що, розм., ПОСТУПА́ТИ розм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯ діал.; ВИРОБЛЯ́ТИ (ВИРО́БЛЮВАТИ рідше) що, ТВОРИ́ТИ що, розм., ВИТВОРЯ́ТИ що, розм., ВИТІВА́ТИ що, розм. (щось незвичайне); ОРУ́ДУВАТИ іноді зневажл., ШУРУВА́ТИ фам. (вправно, енергійно, іноді в негативному плані). — Док.: вді́яти (уді́яти), зроби́ти, учини́ти (вчини́ти), поступи́ти, поступи́тися. — Що ж ми тепер у світі божому будемо діяти та робити без хазяїна? — промовила мати крізь сльози (І. Нечуй-Левицький); Хто не чинить лихого, тому не страшно нікого (прислів'я); От погано він учинив, що не зробив ніякої прикмети на тому місці, де вода тече (Б. Грінченко); Практикувала Сташка і таке. У неділю, коли обоє вони були вільні, вона раптом прикидалась хворою (Ірина Вільде); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); — А ви, капітан, по заповіді поступаєте: хай права не знає, що робить ліва, — зареготався Книш (Панас Мирний); Енеєві пророковала (Сивилла), Йому де поступатись як (І. Котляревський); — Що та Орлиха виробляє? — подумала собі мати. — А здається, й розсудлива людина (Марко Вовчок); І сонце хоче подивиться, Що будуть з праведним творить?!.. (Т. Шевченко); О, що робили, що витворяли ці фашистські пси! (П. Тичина); Іще темно, доводиться орудувати навпомацки, і це надає звичайній роботі особливого забарвлення (М. Ю. Тарновський); — У мене теж справи. Початок я тобі зробив, а тепер шуруй сам (Ю. Збанацький). — Пор. нако́їти.

НАДАВА́ТИ кому, чому чого, рідше що (про який-небудь предмет, чинник — певним чином змінювати зовнішність, вигляд, форму кого-, чого-небудь; про вираз або риси обличчя, одяг і т. ін. — певним чином змінювати обличчя або всю зовнішність тощо), РОБИ́ТИ кого, що яким, ПРИДАВА́ТИ заст. — Док.: нада́ти, зроби́ти, прида́ти. Відлітає за тріскою тріска, Шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Чорне убрання і гладко причесане волосся, чорне, з чималою сивиною, надають жінці чернечий вигляд (Леся Українка); Зігнутий, наче під важким гнітом, стан робив цю двадцятип'ятилітню жінку старою (М. Коцюбинський); Дивні пахощі весняного цвітіння роблять повітря якимсь солодким і пахучим (П. Колесник); Ці обидві побічні гори виступають трошки вперед Шевченкової гори і придають їй вид храму з плесковатим верхом (І. Нечуй-Левицький); Усмішка придала його голосові якоїсь ласкавості (Л. Мартович).

ПЕРЕТВО́РЮВАТИ в кого-що, на кого-що (надавати нового вигляду, іншого характеру тощо), ОБЕРТА́ТИ в кого-що, на кого-що, ПЕРЕВЕРТА́ТИ в кого-що, на кого-що, ПОВЕРТА́ТИ в кого-що, на кого-що, РОБИ́ТИ ким, чим, ПЕРЕРОБЛЯ́ТИ (ПЕРЕРО́БЛЮВАТИ) на кого-що, в кого-що, ЗМІ́НЮВАТИ (ЗМІНЯ́ТИ) в кого-що, на кого-що, розм., ПЕРЕМІНЯ́ТИ (ПЕРЕМІ́НЮВАТИ) в кого-що, на кого-що, розм.; ПЕРЕВО́ДИТИ на що, в що (надаючи нових якостей, особливостей); ТРАНСФОРМУВА́ТИ в кого-що (змінюючи вигляд, форму, властивості тощо). — Док.: перетвори́ти, оберну́ти, переверну́ти, поверну́ти, зроби́ти, перероби́ти, зміни́ти, переміни́ти, перевести́, трансформува́ти. Налипала (багнюка) на чоботи і перетворювала їх на гирі (З. Тулуб); Людина обертає в сад пустині І в стоколосся колос оберта (М. Рильський); — Я вірила в майбутнє.. Та життя перевернуло віру на зневір'я (П. Колесник); Замість того, щоб привчати учня до малярства, дяк зразу повернув хлопця на наймита (С. Васильченко); Чіпка чесав шляхом, заклопотаний одною думкою про землю.. — земля тебе годує... земля хазяїном робить (Панас Мирний); Червоний захід зміняє в кров широкі води Тигра та Євфрату (Леся Українка); Найменший осінній дощик перемінював (дороги) на бездонні і невилазні баюри (І. Франко); Як та земля зимою покриється білим снігом, переведемо ми все те (зерно) на біле борошно (Панас Мирний); — Всі ми, як на те пішло, "пережитки минулого", — бо в кожному з нас ревуть допотопні дракони. Трансформувати їх у ластівок — хіба це так просто? (О. Бердник).

РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ), ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИ розм.; ПОРОБЛЯ́ТИ (ПОРО́БЛЮВАТИ рідше) (перев. у запитаннях). — Док.: зроби́ти, уроби́ти (вроби́ти) розм. учини́ти (вчини́ти). А потім, як ото забирали Гришу в тюрму, трус робили — багато книжок забрали (А. Головко); — Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! — виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Грінченко); І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити (М. Старицький); Побачивши свічки, пані учиняє переполох (М. Стельмах); І знов хотілось жити, жити, Творити людям благодать (П. Воронько); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); — Що мій Антосьо там поробляє в чужині, — згадувала мати (А. Свидницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зробити — зроби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зробити — док., (змайструвати) виробити, виготовити, створити; (здійснити) вдіяти, вчинити, утворити, витворити, виконати, ур. сподіяти, неґ. Словник синонімів Караванського
  3. зробити — зроблю, зробиш; мн. зроблять; док. 1》 перех. Виготовити який-небудь предмет, якусь річ і т. ін. || Приготувати їжу, виготовити напій. || Створити що-небудь. 2》 перех. і рідко неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зробити — зроби́ти... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. зробити — Вилетить як ворона, а люди зроблять, як корова. Поговір стає щораз більший. Вилетить як шпак, а люде зроблять, як сак. Поговір чим дальше розходиться, тим і більший стає. Зробив з леміша швайку. Пуста праця, з якої великі втрати і малий результат. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. зробити — Блю, зробиш, док. 1. Провести статевий акт з кимось. Він зробив її в дві паши. 2. Зґвалтувати. Та її зробили десь у лісі * трахнути, вставити, пердолити. Словник сучасного українського сленгу
  7. зробити — (-блю, -биш) док.; крим. 1. що. Вчинити злочин (як правило, крадіжку). БСРЖ, 531; СЖЗ, 48; ЯБМ, 2, 326. 2. кого. Побити когось. БСРЖ, 531; ЯБМ, 2, 326. 3. кого. Убити когось. Ментів він зробив як кошенят і заспокоївся (А. Кокотюха, Повернення сентиментального гангстера). БСРЖ, 531 Словник жарґонної лексики української мови
  8. зробити — зроби́ти ви́шкварки з кого. Суворо покарати кого-небудь. От князь і розлютувавсь: — Ти,— каже,— усіх вилічував, а моєї дочки не хочеш? От тобі строку одні сутки (одна доба). Як не виженеш чорта, то я з тебе зроблю вишкварки (О. Стороженко). Фразеологічний словник української мови
  9. зробити — Зроби́ти, зроблю́, зро́биш, -бить, -блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. зробити — ЗРОБИ́ТИ, зроблю́, зро́биш; мн. зро́блять; док. 1. перех. Виготовити який-небудь предмет, якусь річ і т. ін. Не взявшись за сокиру, хати не зробиш (Номис, 1864, № 7182); Зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу. Словник української мови в 11 томах
  11. зробити — Зроби́ти, -блю́, -биш гл. 1) Сдѣлать, произвести. Хата, 164. Зроби, милий, золоті удила, щоб я твого коня до води водила. Мет. 112. Гуси зробили великий крик. Грин. II. 239. — своїм богом. По своему. Словник української мови Грінченка