1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

зробити

зроби́ти 1. зробити

◊ ба́льон зроби́ти → бальон

◊ ба́льона зроби́ти → бальон

◊ би́ка зроби́ти → бик

◊ бомбу зроби́ти → бомба

◊ ви́став зроби́ти → вистав

◊ гаракі́рі (харакі́рі) зроби́ти → гаракірі

◊ го́пу зроби́ти → гопи

◊ змив зроби́ти → змив

◊ зроби́ти ґа́лу → ґала

◊ зроби́ти капу́риц → капуриц

◊ зроби́ти на мня́хко → мняхко

◊ зроби́ти скок у гре́чку → скок

◊ зроби́ти цинто́й → ацинтой

◊ зроби́ти як зана́пасть → занапасть

◊ що ма́єш зроби́ти ни́ні, то не відклада́й на за́втра, а що ма́єш з'їсти ни́ні – відложи́ на за́втра (Франко)

◊ як не зробиш тепе́р, то не зробиш і в четве́р про марні сподівання на обіцянки (Франко)

2. вул. обікрасти (ст)|| = випорожнити

◊ зроби́ти скок → скок

3. знервувати, роздратувати (ст): – Аби ці нагла крев заляла! – зідхає попольському Василь. – Вибачте, пане поручнику, але мене зробило (Лисяк)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зробити — зроби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зробити — док., (змайструвати) виробити, виготовити, створити; (здійснити) вдіяти, вчинити, утворити, витворити, виконати, ур. сподіяти, неґ. Словник синонімів Караванського
  3. зробити — зроблю, зробиш; мн. зроблять; док. 1》 перех. Виготовити який-небудь предмет, якусь річ і т. ін. || Приготувати їжу, виготовити напій. || Створити що-небудь. 2》 перех. і рідко неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зробити — Вилетить як ворона, а люди зроблять, як корова. Поговір стає щораз більший. Вилетить як шпак, а люде зроблять, як сак. Поговір чим дальше розходиться, тим і більший стає. Зробив з леміша швайку. Пуста праця, з якої великі втрати і малий результат. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. зробити — Блю, зробиш, док. 1. Провести статевий акт з кимось. Він зробив її в дві паши. 2. Зґвалтувати. Та її зробили десь у лісі * трахнути, вставити, пердолити. Словник сучасного українського сленгу
  6. зробити — (-блю, -биш) док.; крим. 1. що. Вчинити злочин (як правило, крадіжку). БСРЖ, 531; СЖЗ, 48; ЯБМ, 2, 326. 2. кого. Побити когось. БСРЖ, 531; ЯБМ, 2, 326. 3. кого. Убити когось. Ментів він зробив як кошенят і заспокоївся (А. Кокотюха, Повернення сентиментального гангстера). БСРЖ, 531 Словник жарґонної лексики української мови
  7. зробити — зроби́ти ви́шкварки з кого. Суворо покарати кого-небудь. От князь і розлютувавсь: — Ти,— каже,— усіх вилічував, а моєї дочки не хочеш? От тобі строку одні сутки (одна доба). Як не виженеш чорта, то я з тебе зроблю вишкварки (О. Стороженко). Фразеологічний словник української мови
  8. зробити — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
  9. зробити — Зроби́ти, зроблю́, зро́биш, -бить, -блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. зробити — ЗРОБИ́ТИ, зроблю́, зро́биш; мн. зро́блять; док. 1. перех. Виготовити який-небудь предмет, якусь річ і т. ін. Не взявшись за сокиру, хати не зробиш (Номис, 1864, № 7182); Зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу. Словник української мови в 11 томах
  11. зробити — Зроби́ти, -блю́, -биш гл. 1) Сдѣлать, произвести. Хата, 164. Зроби, милий, золоті удила, щоб я твого коня до води водила. Мет. 112. Гуси зробили великий крик. Грин. II. 239. — своїм богом. По своему. Словник української мови Грінченка