кайло

КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́К діал., ОСКА́РД діал., СОКИРЯ́НКА діал.; КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П. Воронько); Мотика часто натрапляє на камінь і викрешує з нього іскри (С. Чорнобривець); Раз за разом гатить він дзюбаком в імлувату опоку і відриває від неї кусні лепу (І. Франко); — Будемо шкребти лопатами, вирубувати на два пальці оскардами (І. Микитенко); Він рубав не кайлом простим, не одвічним обушком, а відбійним молотком (М. Упеник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кайло — ка́йло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кайло — Мотика, г. оскард, сов. кирка. Словник синонімів Караванського
  3. кайло — Кайло — pick, axe pick — *Hacke, Haue, Picke, Spitzhacke, Letlenhaue, Schrämhaue, Keilhaue — ручний гірничий інструмент... Гірничий енциклопедичний словник
  4. кайло — -а, с. Вигнутий і загострений з одного чи обох кінців металевий молоток на довгому дерев'яному держакові, що його використовують для відбивання гірської породи, розбивання каміння тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кайло — КА́ЙЛО, а, с. Вигнутий і загострений з одного або обох кінців металевий молоток на довгому дерев’яному держакові, який використовують для відбивання гірської породи, розбивання каміння тощо. Словник української мови в 11 томах