кам'яний

КАМ'ЯНИ́СТИЙ (на якому або в якому багато каміння), КАМЕНИ́СТИЙ (КАМЕНЯ́СТИЙ), КАМ'ЯНИ́Й, КАМІ́ННИЙ, КРЕМЕНИ́СТИЙ, КРЕМ'ЯНИ́СТИЙ, КРЕМ'ЯНИ́Й, КРЕМІ́ННИЙ, СКЕ́ЛЬНИЙ, СКЕЛЬОВИ́Й (який складається з твердих гірських порід). Земля була мерзла, кам'яниста (З. Тулуб); В каменистому ґрунті вибивали яму завбільшки з ванну (І. Багмут); Утік із міста я, нагий, Жалоби попелом укритий, І от в пустелі кам'яній Живу, Господнім даром ситий (М. Зеров); Яблунька не цвіла, а сохла на бідному камінному ґрунті (С. Чорнобривець); Він направився в гущавину і довгий час дерся ярами, зворами та кременистими лісовими обривами (І. Франко); Крем'яниста земля роздроблювалася під їх ногами (О. Кобилянська); Один з них не дожив до сонця й дня нового, Упав, зневажений, на крем'яну дорогу (М. Рильський); Шлях кремінний сріблом криє мла (М. Старицький); Мис несподівано вертикально обривається в море. Скельні стіни всі в зарубинах, порізані шпаринами (з газети); Перекинувши через невеликий скельовий виступ капронового мотуза, підстраховуючи одне одного, ми рухались вперед (з журналу).

НЕРУХО́МИЙ (про очі, погляд, обличчя і т. ін. — який не змінює свого виразу), НЕПОРУ́ШНИЙ, ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., КАМ'ЯНИ́Й підсил., КАМІ́ННИЙ підсил., ЗАКАМ'ЯНІ́ЛИЙ (ЗАКАМЕНІ́ЛИЙ рідше) підсил., СКАМ'ЯНІ́ЛИЙ (СКАМЕНІ́ЛИЙ рідше) підсил.; НЕКЛІ́ПАЮЧИЙ, НЕМИГА́ЮЧИЙ (про очі, погляд); ОСТОВПІ́ЛИЙ підсил. (про очі, погляд — який не змінює свого виразу й нічого не виражає). Час од часу вона.. нерухомим поглядом дивилася перед себе (А. Головко); Собака зразу ж ліг на бік, одкинувши ноги, і в його непорушних очах застигла мука (Є. Гуцало); Застиглими оченятами він дивився, як Глоба.. розкрив портфель і витяг з нього трохи пожовклі папери (В. Собко); Тамару вразив якийсь кам'яний погляд Кирила Васильовича (А. Хижняк); Перевізник смалив цигарку. Коли затягувався, то жаринка спалахувала, освітлюючи кругле, з закам'янілими рисами лице (Є. Гуцало); В чужих, остовпілих очах вона не знайшла честі (Григорій Тютюнник).

НЕЧУ́ЛИЙ (позбавлений чуйності, душевності, теплоти в ставленні до інших), НЕЧУ́ЙНИЙ, НЕЧУТЛИ́ВИЙ рідше, СУХИ́Й підсил., ЧЕ́РСТВИЙ підсил.; ТОВСТОШКІ́РИЙ (ТОВСТОШКУ́РИЙ) розм. (якого нічим не можна пройняти); БЕЗДУ́ШНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, КАМ'ЯНИ́Й підсил., КАМІ́ННИЙ рідше (нечулий, здатний бути жорстоким); ЗАГРУБІ́ЛИЙ, ЗАЧЕ́РСТВІ́ЛИЙ, ОЧЕРСТВІ́ЛИЙ (який став нечулим, байдужим, грубим). Ці чоловіки такі нечулі й просто безсердечні (Ю. Яновський); (Микола:) Я бачу, що мої страждання не доходять до тебе. Черства, схематична людина (І. Микитенко); (Терешко:) І де ти виріс такий?.. Сухий та нелюдний (М. Зарудний); Шість днів я ходила майже хвора, якась сама не своя, якась мов збожеволіла, навіть батько, нащо вже товстошкірий, помітив (П. Загребельний); Ніщо в ньому не нагадувало того бездушного педанта, яким Каргат показав себе вранці (Ю. Шовкопляс); — Так я ж не кам'яна! Хіба мені легко буде дивитися, що ви через мене і за мене страждатимете?.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Прийдеться давати (перцю) зазнайкам, чинушам, Сухим бюрократам, зачерствілим душам — Всім тим, кому діло живе не до серця (С. Олійник). — Пор. 1. байду́жий.