1. Словник синонімів української мови

карниз

КАРНИ́З (виступ, що завершує верхню частину стіни або міститься над вікнами, дверима тощо), ЗАЛО́М розм.; ПРИМУ́РОК (поперечний виступ на стінці печі, груби); ПІДДА́ШШЯ, ПІДДА́ШОК (виступ якоїсь покрівлі); ПІДЗО́Р спец. (оздоблений декоративним різьбленням). Хата в Бовкуна... куди! .. Покрівля — залізна. А стіни! Цеглові з карнизами (А. Тесленко); Блідо горить на карнизі прикручена гасничка (С. Васильченко); Каганець стояв на примурку (О. Кундзич); Лящали та щебетали всілякі птахи у клітках попід піддашшям (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карниз — карни́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. карниз — -а, ч. 1》 Виступ, що завершує горішню частину стіни або міститься над вікнами, дверима. 2》 Виступ, що пролягає вузькою смугою на схилі гори, кручі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. карниз — Карунка, гзимс Словник чужослів Павло Штепа
  4. карниз — Архітектурний елемент, виступаюча горизонтальна профільована смуга, що увінчує стіну і служить для захисту фасаду будівлі від стікаючої води; к. діляться на зовнішні (напр., надвіконні) і внутрішні (оздоблення стін, камінів). Універсальний словник-енциклопедія
  5. карниз — КАРНИ́З, а, ч. 1. Виступ, що завершує горішню частину стіни або міститься над вікнами, дверима. Поламлені [поламані] карнизи, побиті вікна.., облуплені стовпи — все виглядало непривітним та страшним (Мирний, III, 1954, 305); Над клумбами.. Словник української мови в 11 томах
  6. карниз — (нім. < грец. — загнутий, кінець) 1. Верхня виступаюча частина стіни, що підтримує дах і оберігає стіну при стіканні води. Конструктивно визначається виносом, відстанню його краю від стінової площини. В південних країнах значний винос... Архітектура і монументальне мистецтво
  7. карниз — Карниз, -зу м. Карнизъ. Стояла палата хороша, висока, убрана в карнизи. Левиц. І. Словник української мови Грінченка