карниз
КАРНИ́З, а, ч.
1. Виступ, що завершує горішню частину стіни або міститься над вікнами, дверима.
Поламлені [поламані] карнизи, побиті вікна.., облуплені стовпи — все виглядало непривітним та страшним (Мирний, III, 1954, 305);
Над клумбами.. біліли з карнизами й колонами стіни розкішного невиданого палацу (Вас., Незібр. тв., 1941, 159);
— Я теж цей дім будував. Від першого каменя в фундаменті до останнього карниза під дахом, всі поверхи (Кучер, Дорога.., 1958, 49).
2. Виступ, що пролягає вузькою смугою на схилі гори, кручі.
Де тільки на скелях є карнизи на піваршина, де трапляється ямка в скелі, там причеплюються ялинки (Н.-Лев., II, 1956, 414);
Сафаров ішов над урвищем широким кам’яним карнизом (Донч., II, 1956, 283).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карниз — карни́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- карниз — -а, ч. 1》 Виступ, що завершує горішню частину стіни або міститься над вікнами, дверима. 2》 Виступ, що пролягає вузькою смугою на схилі гори, кручі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- карниз — Карунка, гзимс Словник чужослів Павло Штепа
- карниз — Архітектурний елемент, виступаюча горизонтальна профільована смуга, що увінчує стіну і служить для захисту фасаду будівлі від стікаючої води; к. діляться на зовнішні (напр., надвіконні) і внутрішні (оздоблення стін, камінів). Універсальний словник-енциклопедія
- карниз — КАРНИ́З (виступ, що завершує верхню частину стіни або міститься над вікнами, дверима тощо), ЗАЛО́М розм.; ПРИМУ́РОК (поперечний виступ на стінці печі, груби); ПІДДА́ШШЯ, ПІДДА́ШОК (виступ якоїсь покрівлі); ПІДЗО́Р спец. Словник синонімів української мови
- карниз — (нім. < грец. — загнутий, кінець) 1. Верхня виступаюча частина стіни, що підтримує дах і оберігає стіну при стіканні води. Конструктивно визначається виносом, відстанню його краю від стінової площини. В південних країнах значний винос... Архітектура і монументальне мистецтво
- карниз — Карниз, -зу м. Карнизъ. Стояла палата хороша, висока, убрана в карнизи. Левиц. І. Словник української мови Грінченка