клунок
ВУ́ЗОЛ (що-небудь, зав'язане у хустку, шматок полотна тощо), КЛУ́НОК, КЛУМА́К. Татари скочили на коні, прив'язуючи до сідел вузли награбованого (З. Тулуб); За прилавком (на базарі), обклавшись клунками і мішками, сидів Василь Лигун (М. Чабанівський).
КЛУ́НОК (торба або невеликий мішок з чим-небудь, пристосовані для носіння їх за плечима), ОКЛУ́НОК, КЛУМА́К, ТЛУМА́К розм. Чоловіки спочатку почали подавати клунки. Мар'ян взяв у дорогу три мішки: в одному було різне хатнє начиння, в другому — зерно, а в третьому, найменшому — одежа (М. Стельмах); Після врожаю Плахотку можна було іноді бачити з оклунком зерна у жигаївській пивниці, де він напивався (А. Шиян); Спорядивши воза, Кирило виніс кілька клумаків збіжжя нового урожаю (А. Іщук); Савчиха трохи тлумака не згубила — тяжкий такий (О. Маковей).
Значення в інших словниках
- клунок — клу́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- клунок — Клумак, торба, мішок; (зв'язані в хустці речі) вузол. Словник синонімів Караванського
- клунок — -нка, ч. 1》 Наповнена чим-небудь дорожня торба або мішок, пристосовані для носіння їх за плечима. 2》 Зав'язана кінцями хустка, шматок тканини тощо з укладеними в ній речами, пожитками й т. ін.; вузол. 3》 розм. Півмішка чого-небудь як міра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клунок — КЛУ́НОК, нка, ч. 1. Наповнена чим-небудь дорожня торба або мішок, пристосовані для носіння за плечима. – Возьми [візьми] на плечі з хлібом клунок; Нехай йому лихий прасунок, Як голодом нам помирать (І. Словник української мови у 20 томах
- клунок — КЛУ́НОК, нка, ч. 1. Наповнена чим-небудь дорожня торба або мішок, пристосовані для носіння їх за плечима. Возьми на плечі з хлібом клунок; Нехай йому лихий прасунок, Як голодом нам помирать (Котл. Словник української мови в 11 томах