кметь
I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИЧ (селянин у Росії, Литві та Україні в XV-XVІІ ст., предка якого позбавлено права переходу). — Пан продав непокірного кріпака другому у село, де жила і Уляна (Панас Мирний); Невже пропаде й панщина, і хлопи будуть вольні? Шляхту потоптали в болото, в багно! І хто потоптав? Мої закатовані вороги, козаки та мої панщанники хлопи (І. Нечуй-Левицький); Не хочеться за діло взяться, наче не її руки, — усе так неспірно, недотепно роблять, як тії панщани (Ганна Барвінок); У Києві на Подолі Братерська наша воля Без холопа і без пана Сама собі у жупані Розвернулася весела (Т. Шевченко); А той народ, що з-за Дніпра Колись од лядської неволі Сюди прийшов шукать добра.., Став кметом пана і потяг Свій піт гарячий в панські скрині (Я. Щоголів).
Значення в інших словниках
- кметь — Кметь, кмет: — селянин [46-1;46-2] — старовинна назва селянина, хлібороба [44-1] — холоп, слуга, упосліджений [10] Кме́ті: — селяни, прислуга [13] Словник з творів Івана Франка
- кметь — кметь іменник чоловічого роду, істота селянин іст. Орфографічний словник української мови
- кметь — див. кмет. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кметь — Я, ч., заст. Селянин-хлібороб. Де Віфлеєм твій? Де волові ясла? Нема й не буде — добре знає кметь. (ЧТ:185); Тримайся, кметю! Зрадні сльози витри і, усамітнений, досатаній. (ЧТ:185). Словник поетичної мови Василя Стуса
- кметь — КМЕТЬ див. кмет. Словник української мови у 20 томах
- кметь — кметь, кмет дружинник, воїн; селянин-кріпак Словник застарілих та маловживаних слів
- кметь — КМЕТЬ див. кмет. Словник української мови в 11 томах
- кметь — Кметь, -тя м. 1) Крестьянинъ, хлѣбопашецъ. Два кметі, пан третій. Ном. № 1175. 2) Смѣтливый человѣкъ, находчивый, хитрецъ. Подольск. г. Словник української мови Грінченка