кобильниця

КО́ЗЛА (КО́ЗЛИ) (підставка, стіл і т. ін. з дощок на чотирьох ніжках; чотиринога підставка для різання дров), ПІДМО́СТКИ, ПІДМО́СТЯ розм., КОБИ́ЛА розм., КОБИ́ЛИ́ЦІ (КОБИ́ЛИ́ЦЯ) розм., КОБИ́ЛЬНИЦІ (КОБИ́ЛЬНИЦЯ) діал. Все у них виходило незграбно: козла хиталися, пилку заїдало, і самі вони більше сварилися, ніж пиляли (Я. Баш); (Настя (що влізла на козли і почала білити стелю):) Прошу всіх вийти. Не заважайте працювати (І. Кочерга); Дівчата обстругували стіни, — які з долу, які з кобилиць угорі (А. Головко); Тут жив Дзьобан, який щоранку з кобилицею і пилкою на плечі йшов до міста (М. Томчаній); Шпарують жінки сарай зокола, деякі з землі, інші з кобильниці (А. Головко).