кобилятина
КОНИ́НА (коняче м'ясо), КОНЯ́ТИНА, КОБИЛЯ́ТИНА розм., КОБИ́ЛИНА розм. Черниш наздогнав своїх дівчат. Одна з них несла шмат мерзлої конини (О. Гончар); Вийти з табору було не можна. Пани почали їсти конятину, пили гнилу воду з боліт (І. Нечуй-Левицький); — Ікавко-ікавко, де була? — У Києві. — Що їла? — Кобилину. — Де діла? — Покинула (М. Номис).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кобилятина — кобиля́тина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кобилятина — -и, ж. Кобиляче м'ясо як їжа; кобилина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кобилятина — КОБИЛЯ́ТИНА, и, ж. Кобиляче м'ясо; кобилина. Запарувала страва на вогнищах, розносячи по долах та улоговинах Паннонії пах свіжої кобилятини, телятини, баранини (Д. Міщенко). Словник української мови у 20 томах
- кобилятина — КОБИЛЯ́ТИНА, и, ж. Кобиляче м’ясо як їжа; кобилина. Словник української мови в 11 томах