козакувати
ХОЛОСТЯКУВА́ТИ (жити холостяком, не одружуючись; жарт. — жити тимчасово без дружини), ПАРУБКУВА́ТИ, КОЗАКУВА́ТИ розм., МОЛОДИКУВА́ТИ розм., БУРЛАКУВАТИ розм., ПАРУБО́ЧИТИ діал. — Холостякувати ж довго не буду. Приїду додому, зразу женюсь (А. Головко); — Здоров, товаришу Омельченко. Додому?.. Може, до мене зайдеш? Я зараз холостякую (І. Гончаренко); Савка багато років парубкує в безладній самотині (Т. Масенко); — Книжки ніколи було почитати. Ось тут, в рибартілі, як став сторожувати — тільки й начитався вволю. Влітку, поки козакував одинцем.., цілий університет пройшов (О. Гончар); — Може, не схоче (Марта Кирилівна) за мене заміж, — обізвався смутно Бичковський. — А шкода буде. Старість не за горами. Самому остогидло вже бурлакувати (І. Нечуй-Левицький); Наставники гадають собі, що він парубочить.., а він собі вінчану жінку тримає (М. Черемшина).
Значення в інших словниках
- козакувати — козакува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- козакувати — -ую, -уєш, недок. 1》 заст. Бути козаком (у 1, 2 знач.). 2》 розм. Те саме, що парубкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- козакувати — КОЗАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Бути козаком (у 1, 2 знач.). – На Січі добре козакувати, а на займанщині хліб робити! – сказав [Мирон] сам собі (Панас Мирний); Колись він козакував, був у неволі турецькій, але визволивсь відтіля (Б. Словник української мови у 20 томах
- козакувати — Козакува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- козакувати — КОЗАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. заст. Бути козаком (у 1, 2 знач.). — На Січі добре козакувати, а на займанщині хліб робити! — сказав [Мирон] сам собі (Мирний, І, 1949, 180); Колись він козакував, був у неволі турецькій, але визволивсь відтіля (Гр. Словник української мови в 11 томах
- козакувати — Козакува́ти, -ку́ю, -єш гл. Жить, быть козакомъ. Не козакувать Миколі, бо не буде у його коня ніколи. Ном. № 6291. Словник української мови Грінченка