козак

КОЗА́К (на Україні в XV-XVIІІ ст. — вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південь і брала участь у визвольній боротьбі проти іноземних загарбників), КОЗАЧИ́НА розм.; ЗАПОРО́ЖЕЦЬ (український козак, який жив у пониззі Дніпра за порогами в XVI-XVIII ст.); СІЧОВИ́К, БРА́ТЧИК (козак із Запорізької Січі); НИЗОВИ́К (запорізький козак з пониззя Дніпра); КОМПАНІ́ЄЦЬ (козак легкокінного гетьманського загону — XVII-XVIII ст.); РЕЄСТРО́ВЕЦЬ (той, хто служив у реєстровому війську XVІ — першої половини XVII ст.). П'ять тисяч козаків виступили з міста й перейшли до Богданового табору (І. Нечуй-Левицький); І очима вже пас Козачина не раз Журавлині ключі молоденький (І. Манжура); Кошовий і старшина скинули шапки і низько вклонилися запорожцям... На всі сторони. Козаки мовчали... (О. Довженко); — Так і треба, — каже дід, — на те ми січовики, щоб усе витерпіть (О. Стороженко); — Кукубенка обрати! — крикнув Попович, стоячи біля Тараса. — Кукубенка! — підхопили братчики (О. Довженко); І те, що Хмель не на Січ подався, а до низової голоти, одразу привернуло до чигиринського сотника серця низовиків (Н. Рибак); Мина літо, мина й друге, А на третє линуть Преславнії компанійці В свою Україну (Т. Шевченко); В Барі, серед військ великого посполитого рушення в чигиринському загоні охочекомонників, Богдана розшукав один реєстровець із загону камінецького старости (І. Ле).

МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. (відважний, завзятий, сильний чоловік). Коли б знайшовся молодець, який би зборов дракона, цар віддав би за нього свою дочку (казка); Гуляє собі по ярмарку Молодчина жвавий (С. Руданський); Співали ми про дні-деньочки, про дощ і осені туман, про сльози ті, що лив молодчик та на свій бархатний кафтан (В. Сосюра); Гребці були молодчаги як один. Аж вилискувала засмагла шкіра, і м'язи так і грали на дужих руках (О. Іваненко); Легінь ставний в темнім смеречинні Любку із долини виглядав (М. Шеремет); — Що за зух наш Кирило, — сміються запорожці, — не побоїться і чорта позвать у дружки (О. Стороженко); -. Ох, ти ж і хват! — захоплено дивиться на нього Петро (А. Головко); -. О, та ти зовсім молодчина, Павлушо! А повернись-но, синку! Козак хоч куди! (А. Головко); Федот заходив якось... Орел!.. Щось воля робить таке з людьми... (Вас. Шевчук); -. Здоров був, соколе! Та зайди-бо в шинк та випий хоч чарочку з нами! — молов Грицько (І. Нечуй-Левицький).

ХЛО́ПЕЦЬ (молодий чоловік), ЮНА́К, ПА́РУБОК, МОЛОДИ́К, МОЛОДЕ́ЦЬ, КОЗА́К, ХЛОПЧИ́НА розм., ХЛОП'Я́ГА розм., ХЛОПІ́ЙКО розм., ПАРУБЧИ́НА розм., ПАРУБ'Я́ розм., ПАРУБЧИ́СЬКО розм., ПА́РОБОК діал., ПАРУБІ́ЙКА діал., ПАРУБІКА діал., ЛЕ́ГІНЬ діал., ХЛОПА́К діал., ШУГА́Й діал.; ЖЕНИ́Х розм. (про молодого чоловіка, що вже може одружуватися). (Елеазар (до хлопця — смутно):) До чого, молодче, ти се промовив? (Молодий хлопець:) Не удавай, немов не розумієш! (Леся Українка); Він заходить в охайну кімнату і зупиняється перед юнаком років двадцяти-двадцяти двох (М. Стельмах); — Вже як я став парубком, дід показував мені те місце (скарбу) (І. Нечуй-Левицький); Молодики стояли осторонь від батьків, але думки в них були спільні (П. Кочура); Ой, дівчина-горлиця До козака горнеться (пісня); — Ну й даремно, — озвався шустрий, чорнявий хлопчина. — Я після десятирічки два роки попрацював на шахті в Горлівці (І. Цюпа); В голоблях гарцювали хлоп'яки (В. Дрозд); Виорати кінці ниви Михайлові допоміг сусідський парубчина, що в саду дерева обрізував (М. Томчаній); Коло Якового колодязя зібралась купка паруб'ят, а між ними Юрко і його давній приятель.., що служив разом з ним у одному полку (П. Куліш); Який тепер світ настав..; Сякий-такий парубчисько, Та й той до багачки (пісня); — Торгувать, шинкувать Буду чарочками, Танцювать та гулять Таки з паробками (Т. Шевченко); Замолоду, бувши парубікою, чумакував (Ганна Барвінок); Вибігла Маруся до потоку, скочила зі скелі — а легінь, точнісінько як тоді, стоїть перед нею і усміхається (Г. Хоткевич); — Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув (О. Гончар); Де ти був, шугаю, з тими овечками? (Л. Первомайський).