козак

Козак, -ка

м.

1) Казакъ, воинъ, рыцарь. Висипали козаченьки з високої гори: попереду козак Хмельницький на воронім коні. АД. II. 107. То велю я вам междо собою козака на гетьманство обірати, буде междо вами гетьманувати, вам козацькі порядки давати. АД. II. 120. О милий Боже України, не дай пропасти на чужині в неволі вольним козакам! Шевч. 58.

2) Какъ идеалъ рыцаря, прекраснаго въ нравственномъ и физическомъ смыслѣ, слово козак прилагается въ народной поэзіи ко всякому молодому человѣку. Ой ти, козаче, ти хрещатий барвінку! Мет. 87. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79.

3) — чорноморський. Казакъ Кубанскаго казачьяго войска 4) Членъ вольнаго сословія казаковъ въ Черниговск. и Полтавск. губ. МВ.

5) Танецъ. Парубки... розганяли дівчат як полохливих лебедів і починали козака. Левиц. І. 15.

6) Названіе красиваго, но хитраго вола. КС. 1898. VII. 46. ум. козаченько, козачок, козуря. Зібрав Тарас козаченьків поради, прохати. Шевч. Буде тобі, моя доню, лихая година, що ти того козаченька щиро полюбила. Мет. 72. Козаченьку-барвіночку! Мет. 8. ув. козарлюга, козачище. Васюринський козарлюга все п'є та гуляє. ЗОЮР. І. 322. Козарлюга дуже ручий, жвавий. Мкр. Н. 30. Славного війська козачище. н. п. Первий запорожець був здоровенний козарлюга. К. ЧР.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

козак — «молодець»[ VI, 148] (вираз, і уживаний в польському арґо як kozak та в жидівському як kojzak «герой, відважник») [ОГ] Словник з творів Івана Франка
козак — (вільна від кріпацтва людина, також представник українського війська) запорожець, січовик, низовик. Словник синонімів Полюги
Козак — Коза́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
козак — ІС. вільний вершник; (взір відваги) молодець, лицар; ПБ. парубок, юнак; (танець) козачок; козарлюга, козачина, козаченько; пор. КАРМАЗИН, СІЧОВИК. Словник синонімів Караванського
козак — див. воїн; горілка; хлопець Словник синонімів Вусика
козак — [козак] -ака, м. (на) -аков'і/-аку, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
козак — -а, ч. 1》 У 15-18 ст. – вільна озброєна людина, що жила на півдні України та брала участь у військових діях проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
козак — КОЗА́К, а́, ч. 1. В Україні XV–XVIII ст. – вільна людина перев. із селян або міської бідноти, що осіла на південних землях України й брала участь у боротьбі проти загарбників; нащадок такої людини. Словник української мови у 20 томах
козак — Добрий козак баче, де отаман скаче. Про доброго козака або робітника. Козак журби не знає. Про чоловіка, який ніколи не журиться. Козак коли не п’є, то ворогів б’є, а все не гуляє. Жарт. Козак хоч і на ріллі осяде, а честі своєї лицарської не забуде. Приповідки або українсько-народня філософія
Козак — (уживав псевдонім Еко) Едвард, 1902-92, укр. графік, живописець, літератор; в еміграції у США; ілюстратор і видавець журналу Комар; живописні твори По воду, Знесінська церква у Львові, Ярмарок. Універсальний словник-енциклопедія
козак — ви́скочити як го́лий (коза́к, Кузьма́) з ма́ку, зневажл. Недоречно, невчасно сказати що-небудь або виступити з чимсь. — Якби в місті по асфальту пройшла — затюкали б: оце вискочила звідкись як гола з маку!... Фразеологічний словник української мови
козак — КОЗА́К (на Україні в XV-XVIІІ ст. — вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південь і брала участь у визвольній боротьбі проти іноземних загарбників), КОЗАЧИ́НА розм. Словник синонімів української мови
козак — Коза́к, -ка́, -ко́ві, на козаку́ і на -ко́ві або на -ці́, -за́че! -заки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
козак — КОЗА́К, а, ч. 1. На Україні в XV-XVIII ст.— вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини. Словник української мови в 11 томах