1. Словник української мови Грінченка

коза

Коза, -зи

ж.

1) Коза, Capra. На похиле дерево і кози скачуть. Ном. № 4075. пішов туди, де козам роги правлять. Пошелъ въ Сибирь. кози в золоті показувати. Прельщать обманчивыми обѣщаніями. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. К. (О. 1861. II. 229).

2) Музыкальный инструментъ, волынка. Мнж. 182. Ном. № 7130.

3) Бурдюкъ.

4) Весенняя игра, состоящая въ томъ, что дѣвушку, изображающую козу, дразнятъ остальныя, она за ними гоняется и какую поймаетъ, та становится козою. Чуб. III. 84.

5) Святочное представленіе на рождественск. святк., преимущественно подъ Новый годъ, состоящее въ томъ, что компанія парней, изъ которыхъ одинъ одѣвается козою, ходить по хатамъ, коза танцуетъ подъ музыку, причемъ поютъ особыя пѣсни. Это называется водити козу. Чуб. III. 265. О. 1861. XI — XII, 61. «Черниг. Губ. Вѣд.» 1859, № 16. Переносно: козу водити — значитъ пьянствовать долгое время, нѣсколько дней. Грин. І. 237.

6) Тюрьма. У нас скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в куну або до кози не сажають. К. ЧР. 138. Чоловіка та старшого сина за крадіж у козу посаджено. Г. Барв. 252.

7) Переяславское названіе семинариста. К. 1887. VI. 485.

8) Выглядывающая изъ носа засохшая сопля. ко́зи гнати. Чистить носъ. Кремен. у.

9) Полоса, которую пропалываетъ полольщица. Як полють, так кожна полільниця жене козу; змагаються, коли яка вузеньку дуже козу жене. Харьк.

10) коза сікавка. Рыба Cobitus taenia. Шух. І. 29. ум. кізка, кізонька, кізочка, козуня. А я тую кізоньку пасла та пасла, та моя кізонька добра до масла. Чуб. V. 1105. Гоп, гоп, козуню! гоп, гоп, сіренька! Чуб. ув. козя́ка. Ходім, жінко, у нас десь козяка була. Маркев. 63.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коза — коза́ іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири кози́ Орфографічний словник української мови
  2. коза — див. в'язниця; палиця Словник синонімів Вусика
  3. коза — -и, ж. 1》 Невелика рогата жуйна тварина родини порожнисторогих, що дає молоко, м'ясо тощо; самиця козла (у 1, 2 знач.). 2》 перен., розм. Про жваву, рухливу дівчину. 3》 Пневматичний музичний інструмент, подібний до волинки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коза — (дика) сайгак Словник чужослів Павло Штепа
  5. коза — Український та польський пневматичний музичний інструмент, подібний до волинки. Словник-довідник музичних термінів
  6. коза — КОЗА́, и́, ж. 1. Невелика рогата жуйна тварина родини порожнисторогих, що дає молоко, м'ясо і т. ін.; самиця козла (у 1, 2 знач.). – Учора з кумом ходили на полювання. – Щось вбили? – Аякже! Козу! – Та хіба ж у нашому лісі водяться дикі кози?... Словник української мови у 20 томах
  7. коза — ко́за вул. в'язниця (ст)|| = буцигарня коза́ 1. коза ◊ би́ти як Си́дорову ко́зу́ ірон. нещадно лупцювати (м, ср, ст)|| = бити як в бубен ◊ води́ти козу́ ходити товариством від одного місця до іншого... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. коза — Бути козі і на торзі. Прийде час, що й ти зазнаєш лиха. І коза верещить, як мороз тріщить. Коза чутливіша на мороз, як вівця, тому проситься до теплого місця. Коза і від квасу дістане окрасу. Не переберає в їді. їсть щобудь. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. коза — И, ж. Причіплива, занудлива дівчина. Заєць, такий, у кривду і бакланить: «Додому пусти, чи що, коза, блін!» А лисиця либу відшарила до маківки і тягне: «Ти чьо, лох вухастий, женеш?» (Інтернет). Цікава коза, — думав Артур Пепа про дівчину з пивом (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
  10. коза — 1 (-и) ж.; мол.; жарт.-ірон. Дівчина, жінка. БСРЖ, 267; ПСУМС, 35; ЯБМ, 1, 444. // Весела дівчина. Словник жарґонної лексики української мови
  11. коза — Народний духовий язичковий музичний інструмент; аерофон; повітря із шкіряного міха заштовхується у 2 пискалки: мелодійна (бас) і т.зв. перебирки для виконання мелодії; відміною к. є бегпайн, гайда, дуди, дудульзак, волинка, сарнай, чимпій, шувир; дуже популярна в Шотландії. Універсальний словник-енциклопедія
  12. коза — всти́гнути (поспі́ти) з ко́зами на торг. Нема причини, потреби поспішати. — Та годі вже з вашими качанами... Тут їсти хочеться...— нетерпляче озвався Макар..— Встигнеш ще з козами на торг. Тобі аби їсти (С. Фразеологічний словник української мови
  13. коза — ВОЛИ́НКА (народний духовий музичний інструмент, зроблений з козячої або овечої шкури і двох-трьох трубок), ДУДА́, КОЗА́, КОЗИ́ЦЯ розм., БАРА́Н діал., МІХ діал. Словник синонімів української мови
  14. коза — Коза́, кози́, козі́; ко́зи, кіз Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. коза — КОЗА́, и́, ж. 1. Невелика рогата жуйна тварина родини порожнисторогих, що дає молоко, м’ясо тощо; самиця козла (у 1, 2 знач.). Паслась Коза з козятком коло хати (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  16. коза — (італ.) Житловий будинок заможних верств населення у середньовічному італійському місті (порівн. каса). Архітектура і монументальне мистецтво