1. Словник синонімів української мови

колотник

I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за ґрати Давно уже пора саджати (Л. Забашта); — Не треба Гречки! — загукали статечні господарі. — Нема згоди! Баламута він! Горлодер! Проп'є (Ю. Смолич); (Начальник поліції:) Се тут є пара таких каламутників, я їх вже давно на оці маю. (Дрейсігер:) Еге ж, пара блазнів, шибеників, лежебоків, волоцюг (Леся Українка). — Пор. 1. бунтівни́к, підбу́рювач.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колотник — коло́тник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. колотник — -а, ч. діал. 1》 Сварлива людина; забіяка. 2》 Той, хто колотить (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колотник — КОЛО́ТНИК, а, ч., діал. 1. Сварлива людина; забіяка. У жодному випадку не починайте кричати у відповідь – колотник тільки цього і чекає, адже для таких людей сварка – кращий спосіб розважитися і привести себе в тонус (із журн.). 2. Підбурювач, заколотник. Словник української мови у 20 томах
  4. колотник — Коло́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. колотник — КОЛО́ТНИК, а, ч., діал. 1. Сварлива людина; забіяка. 2. Той, хто колотить (у 3 знач.). Словник української мови в 11 томах
  6. колотник — Коло́тник, -ка м. Забіяка, сварливый. Словник української мови Грінченка