колошкати

КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИ розм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИ розм., КУ́ДЛАТИ розм., КОСМА́ТИТИ (КОСМА́ЧИТИ) розм., КУ́ЧМИТИ розм., ПА́ТЛАТИ розм., РОЗПА́ТЛУВАТИ розм., РОЗЧУ́ХРУВАТИ розм., КОЛОШМА́ТИТИ розм., ПЕЛЕХА́ТИТИ розм., КОЛО́ШКАТИ розм., КОСТРУБА́ЧИТИ розм. — Док.: покошла́тити, скошла́тити, розкошла́тити, закошла́тити, ско́шлати, поко́шлати, розко́шлати, зако́шлати, покуйо́вдити, розкуйо́вдити, скуйо́вдити, розтріпа́ти, розкудо́вчити, покудо́вчити, поку́длати, розку́длати, заку́длати, покосма́тити, покосма́чити, поку́чмити, розку́чмити, розпа́тлати, попа́тлати, розчухра́ти, поколошма́тити, сколо́шкати, розтіпа́ти розм. розку́йдати (розку́йдити) діал. Вітер кошлатив кінські гриви (П. Кочура); Батько бігав по кімнаті, хапався за голову, патлав чуприну, кошлав бороду і здіймав руки до неба (Ю. Смолич); Ніжна дівоча рука куйовдить милі кучері (Ю. Яновський); Вітер розкуйовдив його русяве волосся (С. Журахович); Вова скуйовдив п'ятірнею волосся (О. Донченко); Марія.. через стіл станом гнучким до чоловіка перегнулась і чуб йому з жартом розтріпала рукою (А. Головко); Нервово кудовчить (Микита) шевелюру (Я. Мамонтов); Брат розкошлатив рукою білявий Юрків чуб (В. Козаченко); Що він нового їм розкаже?.. Отож і кудлав поруділі на кінчиках від кабінетного диму брови (Ю. Мушкетик); Вітер кучмив моє довге волосся (Ю. Яновський); Гмиря рукою розчухрав свою густу руду бороду (А. Головко); Вітер.. колошматив руду з білими кущами бороду (І. Микитенко); Вітер колошкав йому чуба (Ю. Смолич); Раптом налетів вітрець, сколихнув підрізаним волоссям дівчини — сколошкав його зовсім (Є. Кротевич); Вона з радощів почала кострубачити його голову, бороду (Панас Мирний).

ПОЛО́ХАТИ (якимись діями змушувати схоплюватися з місця, тікати, кидатися врозтіч тощо), СПОЛО́ХУВАТИ, ЛЯКА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПОЛОШИ́ТИ розм., КОЛО́ШКАТИ розм., ПУ́ДИТИ діал., СПУ́ДЖУВАТИ діал.; ШУГА́ТИ (птахів). — Док.: переполо́хати, переполоши́ти, споло́хати, зляка́ти, підня́ти (підійня́ти), сполоши́ти, сколо́шкати, спу́дити, шугну́ти, шугону́ти, розшугати. Вони промчали, полохаючи собак та курей, по спорожнілому базару (О. Ільченко); Ой ти, коте Марку,.. Геть побив горнятко, Сполохав курчатко (пісня); (Водяник:) На весні він нуртує, грає, рве, зриває з озера вінок розкішний, що цілий рік викохують русалки, лякає птицю мудру, сторожку (Леся Українка); Однаково істерично скавучить (собака), чи то зайця він підіймає, чи то лисицю (Остап Вишня); Діти сади підмітали, індиків пасли; каліки на городі сиділи, горобців, птаство полошили (Марко Вовчок); (Петро:) Торішню ніч знов щось колошкало телят (М. Кропивницький); Кукурікання дивного когута спудило курей і розбудило попадю (казка); Прислухається (Середа до солов'їв), заляскає в долоні, почне шугати: — Акиш! Аго-го! Щоб на вас!.. (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колошкати — коло́шкати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. колошкати — Полохати; (збурювати спокій) турбувати; (чуб) Р. кошлати, кошлатити. Словник синонімів Караванського
  3. колошкати — див. бити Словник синонімів Вусика
  4. колошкати — -аю, -аєш, недок., перех., розм. 1》 Те саме, що полохати. 2》 Раптово порушувати спокій, переривати сон і т. ін.; турбувати. 3》 рідко. Те саме, що кошлатити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колошкати — КОЛО́ШКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. кого. Те саме, що поло́хати. – Я гнав овець до старости, а вони два перебігли та й давай мені колошкати овець: кишкають на вівці, одбивають од мене (Сл. Словник української мови у 20 томах
  6. колошкати — КОЛО́ШКАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. 1. Те саме, що поло́хати. — Я гнав овець до старости, а вони два перебігли та й давай мені колошкати овець: кишкають на вівці, одбивають од мене (Сл. Гр.); [Петро:] Торішню ніч знов щось колошкало телят (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  7. колошкати — Коло́шкати, -каю, -єш гл. Тревожить, вспугивать. За те (б'ють), — сказав один Рябкові з наймитів, — щоб не колошкав ти вночі своїх панів. О. 1861. III. Гул.-Арт. 82. Словник української мови Грінченка