1. Словник синонімів української мови

командуючий

КОМАНДИ́Р чого і без додатка (керівник військової частини), ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, КОМА́НДУВАЧ, КОМА́НДУЮЧИЙ чим і без додатка, ПОЛКОВО́ДЕЦЬ (той, хто керує великим військовим з'єднанням). Перед командиром загону молодий хлопець, щойно повернувся з розвідки (А. Головко); Глибока переконливість, віра в перемогу бриніла в словах воєначальника (М. Шеремет); Бійці вже обступили командувача тісним колом (О. Гончар); В урочистій тиші високої зали командуючий флотом поздоровив ескадру (В. Кучер); Недокус, мов справжній полководець, змахнув рукою, рушив до села (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. командуючий — кома́ндуючий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. командуючий — -ого, ч. Те саме, що командувач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. командуючий — КОМА́НДУЮЧИЙ, чого, ч., заст. Те саме, що кома́ндувач. Командуючий Чорноморським флотом поздоровляв ескадру (В. Кучер); Ад'ютант поштиво схилявся над носилками, на яких лежав командуючий, і ввічливо доповідав, що наші просуваються (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах
  4. командуючий — КОМА́НДУЮЧИЙ, чого, ч. Те саме, що кома́ндувач. Командуючий Чорноморським флотом поздоровляв ескадру (Кучер, Чорноморці, 1948, 22). Словник української мови в 11 томах